Нещодавно Президент України Віктор Ющенко під час виступу в Києві на засіданні круглого столу на тему: «З любов’ю і турботою до дітей» поставив перед українськими освітянами завдання: до кінця серпня створити спецкурс із релігійної етики. Глава держави популярно пояснив, що «йдеться про Бога, віру в тій або іншій формі: не ставиться за мету однобічне висвітлення цього питання. Слід взяти загальні підходи всіх церков».
Звичайно, виконання такого завдання обернеться ще одним анекдотом про «перехльости» нинішньої гуманітарної політики. Складається враження, що шановні економісти, політики тощо вже розв’язали всі свої фахові питання, а тепер вирішили на дозвіллі висловити «пару думок» з питань інших наук, зокрема етики.
Я не знаю, хто та як і в якому вищому навчальному закладі вивчав етику, навіть марксистсько-ленінську, але бодай із телевізійних або радіопрограм людина мала б знати, що етика «теж наука». Причому серед гуманітарних наук — одна з найскладніших. І за два-три місяці наклепати сякий-такий курс для діток не вийде, або це буде… дивогляд, дурниця.
По-перше, не зрозуміло, чому треба викладати саме «релігійну» етику, а не філософську. Або просто в дусі постмодернового моралізму.
По-друге, які можуть бути загальні підходи у церков, які конфліктують або забороняють (чи закликають до заборони) інші церкви або релігійні рухи, котрих у нас достатньо. Що може бути спільного у мормонів, бахаїстів і кришнаїтів? Чи треба діткам у школі в багатоетнічній і демократичній державі пояснювати, що одні релігії релігійніші за інші, одні вірники погані, а інші гарні? Тисячі років представники різних релігій не здатні розв’язати цю проблему, а в нас, виходить, затримка була тільки за наказом, — тепер за два-три місяці усе владнається.
По-третє, чи будуть поруч iз релігійною етикою, котра спиратиметься на якусь невідому ідеалістичну єдність, викладати у тих же класах «звичайну» етику?
По-четверте, якщо викладати «звичайну» етику, то яку саме. Люди з вищою освітою знають, що течій в секулярній етиці багато, а питомо української етики за останні 15 років у нас ніхто не розробив. Бо всі етичні прямування в світі спираються на суму якихось вихідних критеріїв, ідей. Ці критерії та ідеї у нас досі не розроблені, бо сьогодні в нас у гуманітарній науці панує ще більша корупція, шарлатанство і бездарність, аніж у сфері «державорозбудовчій».
І останнє: чи не слід було б усі ці «дрібниці» спочатку прилюдно обговорити, а вже потім валити на дитячі голівки всю цю купину дорослого безглуздя? Бо на дітей у нас теж має поширюватися право вільного вибору, гарантом чого також повинен бути наш Президент.
