Коли зірка Юлії Тимошенко котилася з небосхилу, аж поки екс не опинилася в камері СІЗО, в більшості з-поміж нас, і в мене, зокрема, її тендітна фігурка викликала не осуд, а, скоріше, співчуття.
Звинувачення... А хто його знає? Тут декого так само непереконливо зараховують до вбивць. Може, таким є етикет, «гарний тон» на нашому політичному Олімпі?
Проте, здобувшись на чергове короткотривале «вікно», наша героїня підійшла до мікрофонів і заговорила. І що ж вона рекла? Організувати референдум і скинути Президента!
Коли таке вигукують молодики, яких, вірогідно, хтось до того підштовхує, підгодовуючи водночас, — то одне. Але щоб один із капітанів бізнесу, державний службовець високого рангу — то щось зовсім інше.
Може, я чогось не розумію? Невже референдум можна замовити, як піцу з ресторану з доставкою додому? Чи це знову буде «за народною ініціативою»? Той принаймні збагатив наш побут словом «імплементація», але саме те дійство так і не відбулося. Народ ніби прагнув чогось, але на це можновладці з різних гілок начхали.
Дивує інше. Процедури усунення від влади (державної посади або місця в представницьких органах) у нас не розроблено і не розписано. Якби лідер партії «Батьківщина», відповідна фракція в парламенті, наголошували саме на цьому, працювали для заповнення правового вакууму, то це було б зрозуміло, це можна було б вітати. Однак жодні імпровізації, якщо ми бажаємо добра нашій державі, неприпустимі.
Свого часу наголошували, що не можна писати Конституцію під чинну (першу) особу. Бо людей у верхах через тi чи іншi причини змінюватимуть. І це будуть особи різної вдачі, таланту, різного рівня підготовки. А держава має лишатися, жити у віках, і стабільність процесів її функціонування — запорука її міцності! От як Штати мають Конституцію, якій уже понад 200 років, — і нічого, ведеться їм непогано.
Звичайно, мають існувати процедури звільнення від елементів державної системи, які себе не виправдали. Однак потрібні чіткі, однозначні критерії та процедури.
Усього цього не може не розуміти Юлія Тимошенко. Чи це якась підставна фігура? Проте якщо вона каже своє «Геть!» свідомо й готова переступити чинні закони задля власної втіхи, то вона — ворог нашої держави й державності!
Скажу щиро, симпатія до неї, відтоді як вона визирала з-за грат, змінилася в мене після тих заяв на запитальне відчуження. Бо, попри всі галантності, стою на позиції Тараса Шевченка:
... не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
