Світ, у якому ми живемо, можемо назвати чоловічою цивілізацією. Почала формуватись ця цивілізація не так давно, всього п’ять — сім тисяч років тому. Якщо згадати, що людина сучасного вигляду — кроманьйонець — iснує 35—40 тисяч років, то основну частину свого земного існування як виду людина провела у світі іншому, найвірогідніше жіночому, який у ХIХ столітті назвали матріархатом. Але ті часи забулися, і сьогодні маємо велику проблему, яку можемо назвати просто «жіночим питанням».
Час від часу підіймаються питання про утиски жінок у суспільстві, про жіночі проблеми і методи їх вирішення. Найчастіше схиляються до одного з двох напрямів — надання жінкам певних пільг і накладання на чоловіків додаткових обмежень. Перший ближче до європейської гілки західної цивілізації, другий — до американської.
Найбільш чутливі і вразливі жінки давно відчувають невідповідність навколишнього світу, сприймаючи його, часто інтуїтивно, як вороже середовище, від якого треба захищатись.
Через те, що риси чоловіків вважаються позитивними, притаманні жінці особливості розцiнюються як «поганi», а тому ховаються, засекречуються, чиниться опір їх вивченню.
Перетворити психологічно жінку на чоловіка не вдається, а тому всі програми закінчуються боротьбою за пільги, послаблення вимог, жіноче представництво, обмеження прав чоловіків... А це врешті-решт і приводить до того, що тепер уже свідомо на певні робочі місця жінок не бажають брати. У той же час, коли жінка бажає образити чоловіка, вона каже: «Ну ти зовсім як жінка, ще й спідницю надягни», — тобто жінка самою жінкою вважається істотою другорядною, на яку чоловікові соромно бути схожим.
Позитивними змінами у суспільстві представниці феміністського руху вважають те, що жінки можуть виконувати всі ті роботи, що і чоловіки. А в одній передачі з вуст захисниці жіночих прав я чув велику образу, що жінкам не дозволяють працювати у шахті. Про розширення «жіночих прав» у спорті годі й говорити — штанга, бокс, хокей, футбол перестали бути суто чоловічими.
В умовах європейського чоловічого світу жінка отримала рівні права і можливості. Не відчуваючи цей світ як «свій», а в певних ситуаціях сприймаючи його як ворожий, жінка несе в собі значний деструктивний потенціал. У результаті неусвідомлено жінка збільшує агресивність світу, а потім страждає, коли її діти стають жертвами цієї ж агресивності.
Є ще один аспект цього питання — жінка має якісь переваги, послаблення. Чоловіки, відчувши це, починають працювати за «жіночим типом», руйнуючи цей світ уже більш ефективно. За кількістю жінок наш парламент чоловічий, але за характером роботи, прийняття рішень він типово жіночий. Чому жіночий електорат не голосує за жінок? Треба міняти тип нашої цивілізації, вона повинна бути не чоловічою і не жіночою, а такою, де і чоловік, і жінка, знаючи свої особливості, займають гідне місце, беручи на себе не тільки найближчі обов’язки, але і відповідальність за всю цивілізацію. Назвемо такий світ умовно «змішаним, чоловічо- жіночим».
Для цього необхідно добре знати, зрозуміти особливості і жінок, і чоловіків, призвичаїтись до цього, не ламаючи психіку навзаєм. Тільки зрозумівши один одного, прийнявши це як даність, можемо зробити перший правильний крок.
