Голодомор — один із страшних злочинів проти людства, страшний тим, що несе в собі коріння первісної дикості: винищення людей голодом і доведення до людоїдства. Але якщо говорити про нас, то маємо заглянути собі в душу і з усією щирістю визнати: що ми самі, українці, винні у тому, що носимо ярлик «многостраждальності», що нас віками топтали зажерливі держави. Не знаю, як ви, але цей ярлик «многостраждальності» я не вважаю чимось таким, чим би ми могли пишатися. І, зрештою, якщо говорити відверто, то й тут лицеміримо: не такі ми хороші, як хочемо собі подобатися: і ми поневолювали, грабували, вбивали невинних. Варто пригадати імперію Русь і братнє кровопролиття князів за владу. Чи не розплачуємося за злочини минулого в такий страшний спосіб? Чи наша «хата скраю» не є причиною тих страшних подій історії? Але ментальність не є сталим показником. Вона залежить від нас і наших вчинків, тож її можна змінити. Говорячи про Голодомор як геноцид, маємо осмислити цей злочин у трьох вимірах.
• ІСТОРИЧНА ПРАВДА І ПАМ’ЯТЬ
Кожна нація повинна берегти історичну правду в майбутніх поколіннях, бо хто не знає власної історії, той не побудує доброго фундаменту в майбутньому і буде губитися у власних помилках. Меморіал, який збудований, — це крапля в морі, це тільки початок. Відзначення річниць злочину та наполеглива праця громадських діячів, журналістів, істориків у з’ясуванні правди — це головне завдання. Правду про Голодомор потрібно не тільки викладати у вишах, а й у школах, прищеплюючи молодому поколінню співчуття і милосердя до жертв, до своїх співвітчизників, до своїх громадян. І починати зі школи, церкви, родини.
Голодомор і правда про нього в нашому суспільстві політизовані: різні політичні сили намагаються пересмикувати канати задля своєї вигоди. Ми повинні бути сильними і не дозволяти інтриганам маніпулювати нашою свідомістю.
Звичайно, людській психіці властиве забувати погане, але цей випадок особливий. По-друге, ми не повинні жити в ненависті один до одного. Такий підхід не має майбутнього. Маємо забути власні амбіції і гордість, щоб бути добрими українцями.
Переживаємо важкий час в суспільстві — час очищення. 20 років — це лише половина шляху, щоб позбавитися рабської психології. Потрібно ще 20 років, щоб досягнути повноти, тобто бути зрілим, бо, як відомо, Мойсей водив народ пустелею 40 років, так і ми поки що блукаємо і не знаходимо власного фундаменту. Переживаємо кризу духовності: з одного боку подвійна мораль із комуністичного минулого, з іншого — американізована розпуста й політика подвійних стандартів. Скрізь грошолюбство, лицемірство, нажива. Між одним та другим десь блукає людина, і людського в ній дуже мало. Це прикро, але я вірю, що ми виберемося із гнилої моральної ями, в якій перебуваємо.
• ПРОДОВОЛЬСТВО
Цей злочин таїть в собі щось первісне, наприклад, людоїдство і божевілля. Мені здається, що недостатньо розповідати Європі правду про наш геноцид фільмами, книгами, статтями. Потрібно звернути увагу на те, що подібний злочин здійснюється сьогодні в повсякденному житті тихо й непомітно. Одні жирують і викидають продукти на смітник, інші — вмирають з голоду. Хтось скаже: що нам до голодуючих Індії, Африки... Але саме в цьому і є наш злочин — найстрашніший злочин байдужості та релятивізму. Показові допомоги бідним народам, щоб заглушити муки своєї неіснуючої совісті, здійснюють багаті держави. Але це все поверхово і нещиро.
У багатьох наших родинах є такий звичай: коли падає хліб додолу, його піднімають і цілують, навіть якщо й не їдять. І в цьому проявляється повага до хліба та хліборобської праці. Ми забуваємо те, що навіть у головній християнській молитві «Отче наш» ми просимо у Бога: «Дай нам хліба щоденного!» Голодомор мав би нагадати усім, що не маємо поваги до хліба, а отже, і до життя.
Наша нація має перед Провидінням завдання: на прикладі Голодомору попередити інші держави світу, що може відбуватися з ними, якщо проводити зажерливу політику. Може виникнути страшна техногенна катастрофа і уже не штучно створений голод, а справжній, влаштований як покарання Провидінням, якщо далі будемо байдужими. Хто ж тоді виживе? Відповідь проста: виживуть не багаті лицеміри, а ті, хто має душу.
• ГРОМАДЯНСТВО СВІТУ
Я із сумом дивлюся на сучасність і з певністю скажу: це тварини живуть розумом, а люди — інстинктами.
Світом завжди рухали не благородні ідеї, а нажива, гроші, влада. І в цьому велика помилка. Якщо хочемо, щоб земля і далі плодоносила, годуючи понад сім мільярдів людей, то маємо задуматися не тільки над стратегіями чи технологіями; маємо задуматися як зберегти красу цього світу. Природа — не бездонна бочка, з якої можна викачати усі багатства. Природа — Божий дар, даний людині для охорони. Чи не є попередженням для людства страшні злочини минулого століття, зокрема і Голодомор?
На часі уже поняття громадянства світу. Це сприйняття світу як геніальної єдності в різнобарв’ї, як примноження і збагачення культур, а не війна світів, релігій, держав. Ми маємо завдання бути добрими громадянами своїх держав, патріотами, але разом із тим, мусимо бути добрими громадянами світу, щоб ніколи не заплющувати очі на усі злочини проти людства.
