Наші проблеми, якщо їх не вирішувати, нікуди не зникають. Скоріше навпаки — лише загострюються. А тут ще й сонце припікає так, що плавиться не тільки асфальт, а й мозок. Проте слушні думки впливу високих температур не піддаються.
Володимир АФАНАСЬЄВ, пенсіонер:
— Для мене, затятого автомобіліста, приємною новиною стало закладання «першого каменя» мостового переходу через залізничні колії в районі вулиці Залаегерсег та Бериславського шосе в обласному центрі. Це дозволить нарешті розвантажити багатостраждальне Миколаївське шосе, яке сьогодні є єдиною автомагістраллю, що з’єднує три величезні «спальні» мікрорайони з центральною частиною міста. Від постійних заторів страждають тисячі людей. І не тільки автомобілісти, а й пасажири громадського транспорту. Нарешті проблема, яка мучила херсонців в останні десятиріччя, зрушила з місця. Чесно кажучи, ми вже й не вірили, що це колись станеться, бо розмови про мостовий перехід тривають уже сорок чотири роки. І тут раптом... До речі, будівництво обіцяють завершити до кінця нинішнього року. Кажуть, що, згідно з проектом, загальна довжина дорожнього полотна становитиме 2 тисячі метрів, пропускна спроможність — 2 тисячі одиниць транспорту на годину. ЗМІ повідомили, що вартість проекту становить 197 мільйонів гривень.
Катерина КОРЧАГІНА, керівник громадської організації дітей-інвалідів «Світло надії» й клубу «Повір у себе» Херсонського Палацу дитячої та юнацької творчості:
— Оздоровчі поїздки на море ми практикуємо давно. І все завдяки одному подружжю, яке володіє приватним пансіонатом у Лазурному Скадовського району. Наші благодійники категорично не хочуть, щоб їхні імена та прізвища з’являлися на сторінках газет. Добру справу вони роблять не заради слави. Зустрілися ми випадково. Я познайомила їх із роботою нашої організації та клубу. Вони уважно все вислухали і сказали: «Ми вам допоможемо». І допомагають уже дванадцять років. Ось і цього року безплатно прийняли в себе 22 херсонських хлопчиків і дівчаток з особливими потребам. Діти відпочиватимуть на чорноморському узбережжі разом із батьками — без них вони ніяк не обійдуться. Не секрет, що сьогодні відпочинок біля моря далеко не всім по кишені. Що вже говорити про родини, де виховуються діти-інваліди! Як свідчить практика, в більшості випадків це неповні сім’ї: матері виховують дітей самі, а значить, влаштуватися не те що на престижну, а навіть на некваліфіковану роботу, їм украй важко. Звідси матеріальні складності, що не дозволяють організувати нормальний літній відпочинок дітям, які за примхою долі змушені більшу частину свого часу проводити у чотирьох стінах. Тим приємніше, що знаходяться люди, готові їм допомогти. Упевнена, й цього року поїздка на море стане для наших вихованців незабутньою подією.
Віра ТОКАРЄВА, виконавчий директор Асоціації захисту прав приватних підприємців Херсонщини:
— У Херсоні відбулися громадські слухання, на яких обговорювалися нові «Правила торгівлі на міських ринках». На жаль, вони нагадували фарс. Правила торгівлі обговорювалися не в понеділок, коли всі ринки вихідні, не після 15.00, коли вони закриваються, а у вівторок, о десятій ранку, в приміщені тролейбусного депо! «Базарники» навіть і не знали про них! Тому підприємців було дуже мало. А ось директори ринків прийшли всі як один. Була присутня і «громадськість» — чиновники та кілька пенсіонерів... Проте підприємці не мовчали. Більш за все їх обурила оплата броні за торгове місце на ринку. Про яку бронь може йти мова, коли на ринках люди побудували магазини, бутіки, кіоски? Нам вдалося внести в резолюцію цих слухань вимогу, щоб бронювалися тільки відкриті торговельні місця.
Кілька років я виношу на обговорення громадськості й іншу проблему: чому люди, які працюють на ринку, повинні платити за користування туалетом? Вони й так достатньо «відстібують» ринку за послуги. Квадратний метр торгового місця коштує 6—7 гривень. Людина займає мінімум 2 квадратні метри. Вибачте, і вона ще кожного дня повинна платити за туалет? Я завжди запитую працівників міськвиконкому: чому ви не берете зі своїх співробітників плату за туалет?
Не менш актуальною для підприємців є й проблема договірних зв’язків із керівництвом ринку. Скажімо, директор ринку зобов’язаний укладати договір із кожним, хто торгує. Причому калькуляція послуг має бути доступна кожному. Я запропонувала внести в резолюцію вимогу, щоб на всіх ринках були оприлюднені схеми із вказівкою всіх робочих місць. Тоді нескладно буде підрахувати, скільки ж договорів оформлено й як прозоро тут працюють. Людина повинна оплачувати послуги лише в тому разі, коли їй виданий на руки відповідний договір і до нього — калькуляція, в якій чітко виписані всі необхідні затрати.
У прийнятій резолюції учасники громадських слухань урахували всі пропозиції підприємців, які торгують на ринках. Щоправда, документ цей має лише рекомендаційний характер. Чи врахує наші побажання депутатський корпус, покаже час.
Ірина СОБЧИШЕНА, координатор Новотроїцького районного Ресурсного центру розвитку громад:
— З 2008 року на території нашого району працює Проект ПРООН/ЄС «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Завдяки йому в трьох населених пунктах було відновлено водопровідну мережу, у двох — відремонтовані ФАПи, ще в одному селі встановлене електроопалення в дитячому садочку.
Зараз реалізується ще кілька проектів: відновлення водопостачання (смт Сиваське), встановлення євровікон та дверей у дитсадках (с. Софіївка та с. Громівка), ремонт фельдшерсько-акушерського пункту (с. Дивне).
А нещодавно наш Ресурсний центр провів опитування, в якому взяли участь 206 мешканців району. В експрес-анкеті було 14 питань, спрямованих на вивчення суспільної думки щодо визначення першочергових проблем і перспектив розвитку села, особистих стосунків громади з сільською, селищною радами, доходів населення та знайомства з проектом ПРООН/ЄС.
На перших етапах реалізації проекту до нього була велика недовіра. Адже за його умовами частка співфінансування від ПРООН/ЄС становить 50% від загальної вартості проекту, 5% — це внесок громади, 45% — кошти місцевого бюджету. І люди дивувалися: як можуть давати кошти просто так на поліпшення водо- і теплозабезпечення, на енергозберігаючі заходи? Вони не могли повірити, що таке взагалі можливе. Але ось минув час, і результати анкетування свідчать, що рівень довіри людей значно зріс. 68% респондентів упевнені, що кошти, які виділила для фінансування громада, використані за призначенням, раціонально. 43% опитаних виявили готовність вносити більшу частку власних коштів на вирішення проблем села. Тим часом статки моїх земляків високими не назвеш: 64% опитаних живуть лише за рахунок заробітної плати, 22% — за рахунок власного підсобного господарства, 14,5% — за рахунок тимчасових заробітків.
Перш за все, жителі району хочуть споживати якісну питну воду — 65,5%, забезпечити теплом дошкільні та шкільні заклади освіти — 39,8%, отримувати якісні медичні послуги — 29,1%. Люди хочуть змінювати своє сьогодення на краще! Вони вже зрозуміли, що треба «стукати у всі двері», й тоді їх обов’язково почують.
