Чого тільки не спробували наші реформатори на шляху до ринкової економіки, а ось до справжньої реформи оплати праці, яка б передбачала суттєве збільшення частки заробітної плати у ВВП, руки все ніяк не доходять. Ось і зараз замість неї нам у черговий раз пропонують сурогат, «зварений» ще попереднім урядом, під назвою «Єдина тарифна сітка» (ЄТС), запровадження якої передбачається з 1 вересня цього року. Неважко пригадати, що заснований на ЄТС механізм оплати праці працівників бюджетної сфери вже діяв в Україні у 1993—1996 роках, але був відмінений як неефективний. Одразу зауважу, що причина була не у ЄТС, а у принципах її побудови та реалізації. На жаль, і проект нової ЄТС, який Міністерство праці та соціальної політики України надіслало міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Національній та галузевим академіям наук для термінового опрацювання і візування, теж далекий від досконалості.
У пояснювальній записці до проекту декларується, що запровадження ЄТС дозволить підвищити посадові оклади працівникам бюджетної сфери, усунути наявні диспропорції в оплаті праці цих працівників і встановити оптимальні співвідношення в оплаті праці, залежно від кваліфікації працівника, складності та відповідальності виконуваних ним робіт.
Проектом встановлені 25 тарифних розрядів, а також тарифні коефіцієнти. Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами ЄТС визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Спочатку уряд пропонував три етапи запровадження ЄТС. На першому етапі, з 1 вересня 2005 р., виходячи з окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду — 332 грн., тобто на рівні встановленої з 1 вересня ц.р. мінімальної заробітної плати. При цьому співвідношення між першим і останнім (25 м) розрядом становить 1:3,35.На другому етапі, з 1 січня 2006 р., передбачається збільшення цього співвідношення до 1:3,93, і на третьому, з 1 липня 2006 р. — до 1:4,51. (У доопрацьованому варіанті конкретні дати етапів уже зникли і будуть визначатися Кабміном).
Вже первинний аналіз показує, що ЄТС нічого позитивного в оплаті праці ряду категорій бюджетників не дає. Більш того, у ряді випадків вона навіть погіршує ситуацію. Так, наприклад, відповідно до нині діючої схеми, посадовий оклад старшого наукового співробітника Національної академії наук України з 1 липня 2005 р. становить 1038 — 1062 грн. А що ж ми будемо мати за ЄТС? Для старшого наукового співробітника встановлено тарифний розряд 19-20 з відповідними тарифними коефіцієнтами 2,65 і 2,85. Отже, його оклад з 1 вересня ц.р. становитиме 880 — 946 грн. Щоправда автори проекту ЄТС передбачили, що у разі зменшення у окремих працівників розміру заробітної плати у зв’язку з набранням чинності цієї постанови буде здійснюватись виплата різниці між діючим та новим розміром заробітної плати. Проте це означає не що інше, як консервацію розміру заробітної плати на невизначений термін. А де ж деклароване підвищення окладів?
Далі — більше. Розробники проекту, схоже, вирішили розділити бюджетників на «білих» і «чорних» навіть у рамках однієї професії і посади. У проекті постанови читаємо: «Науково-педагогічним і науковим працівникам вищих навчальних закладів, що мають статус національних ... при визначенні максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок погодинної оплати праці згідно з додатками до цієї постанови застосовується додатково коефіцієнт 2, а іншим працівникам установ, закладів та організацій, що мають статус національних, — коефіцієнт 1,5».
А тепер порівняємо знову ж таки на конкретному прикладі. Посадовий оклад старшого наукового співробітника НАН України згідно з ЄТС з 1 вересня 880 — 946 грн. Посадовий оклад доцента та старшого наукового співробітника у вузах дещо менший — 813 грн. Але якщо вуз має статус національного, то з додатковим коефіцієнтом 2 оклад буде становити 1826 грн. Отже, науковці НАН України будуть програвати своїм колегам з вузівської системи на відповідних посадах у 1,7 — 1,8 разу.
Мабуть, розуміючи абсурдність такої ситуації, автори проекту запропонували для НАН України на першому етапі додатковий коефіцієнт — 1,25. Але, по-перше, навіть у цьому разі розрив усе рівно будестановити 1,42 разу. І, по-друге, цей коефіцієнт стосується лише керівних працівників і наукових співробітників. А як же бути з інженерно-технічними працівниками, спеціалістами і службовцями, у яких оклади будуть у 1,5 разу меншими за оклади таких же працівників у «національних вузах»?
Необхідно зазначити, що зараз понад 70 вищих навчальних закладів мають статус «національний», а це майже всі вузи, які існували за радянських часів. Деякі з них не відповідають навіть III рівню акредитації. Вакханалія роздачі статусу «національний» процвітала за часів Леоніда Кучми, а зараз перші кроки у продовженні цієї «традиції» робить і Віктор Ющенко.
Зважаючи на те, що згідно ст. 15 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Національна академія наук України визначена вищою науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук і що саме в наукових установах НАН України і зараз, і раніше концентрувалися наукові працівники найвищої кваліфікації, категорично не можна погодитись з підходами з боку Кабінету Міністрів України щодо оплати праці у НАН України.
Що ж пропонують Президія НАН України і профспілка?
Перш за все треба поширити на наукових працівників установ та організацій НАН України, при визначенні розмірів їх посадових окладів (ставок заробітної плати), додатковий коефіцієнт 2, а на інших працівників — коефіцієнт 1,5, як це зроблено для вузів зі статусом «національний». Адже Академія має такий же самий статус!
По-друге, треба підвищити тарифні розряди керівників структурних науково-дослідних підрозділів (сектору, лабораторії) і висококваліфікованих робітників, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах.
По-третє, якщо вже і вводити в дію ЄТС з 1 вересня 2005 р., то відразу з коефіцієнтами від 1 до 4.51 (якщо на це не вистачає коштів, то навіщо поспішати?).
Відповідні пропозиції були направлені Мінпраці, але і у так званому «доопрацьованому» варіанті проекту ЄТС вони абсолютно проігноровані. За таких обставин науковці не можуть погодитися з проектом ЄТС і не бажають брати участь у «театрі абсурду», коли багато вищих навчальних закладів, які ледве «дотягують» до III—IV рівня акредитації і невідомо за які досягнення отримали статус «національних», будуть мати значні переваги стосовно оплати праці порівняно з НАНУ.
На превеликий жаль, стосунки з науковцями у нинішньої влади не заладились. Окрім «правильних» гасел реформування Академії, яке більше схоже на руйнацію, ми поки що нічого не побачили. Проект ЄТС — з того ж ряду.
