Україну поділено на 24 обласних центри (без урахування Автономної Республіки Крим). Безперечно, кожен із цих центрів вирізняється унікальністю, неповторністю та потрібністю. Проте зараз я пропоную поговорити про одне з найяскравіших міст нашої Батьківщини — місто-герой Одесу, цікаву та водночас абсурдну «жемчужину у моря».
Не хочеться образити інші міста, проте Одеса справді унікальна. Вона неначе своя маленька держава, яка має одеську мову (для якої навіть укладено словник), одеську літературу та неординарних жителів — одеситів.
Звернімося до тієї таки «незвичайної» мови одеситів, а конкретніше — до говірки. Вона з’явилася в першій третині XIX століття, коли на мову Одеси сильно впливали особливості французької, грецької, італійської, української мов. Протягом XIX століття посилився вплив мови ідиш у зв’язку із збільшенням кількості єврейського населення. У XX столітті, завдяки естраді й ЗМІ, специфічний одеський говір і місцеві вислови стали відомими за межами Одеси. Родзинка — у неповторному південному акценті.
Зараз одеські «жаргонізми» дедалі менше трапляються в повсякденному житті. Ймовірно, на це вплинув великий відтік єврейської частини населення (у США та Ізраїль) після розпаду СРСР. Так, занепадають «жаргони» Одеси, але вони все ще існують. Наприклад, звернімося до тлумачного словника одеської мови, й ми зрозуміємо, що недаремно одеситів уважають людьми з особливим почуттям гумору — звичайно, це накладає відбиток і на мові, якою вони спілкуються. Ось найпоширеніші приклади відмінностей української мови (перша колонка) та одеської (друга колонка):
Відбивна — биток;
Обурюватися, лаятися,
скандалити — виступати;
Брудний — замурзаний;
Зневажати когось —
мати на увазі;
Повадки, манери, замашки,
події — манси, фокуси;
Речі — причандали;
Баклажан — синій;
Промтоварний базар —
толчок;
Тихо! — ша!
Оце так так! —
«Шоб я так жив!»;
Підслуховують —
пишуть вухом;
Навіть, так, можна
подумати — аж!
Я не бажаю про це знати —
«Не надо мине этих
подробностей!»;
Як ви вважаєте? —
«І шо ви думаєте?»;
Повна незрозумілість —
«Я шо-то не поняв!»;
Прошу пробачення —
«Я дико звеняюсь!»;
Велосипед — лайба;
Можна подумати,
що ви мене лякаєте —
«Аж страшно стало!»;
Не збираюсь робити —
«Аж два раза!».
Справді, дещо із цього було розповсюджено по всій території України, але правильне емоційне забарвлення сказаного підвладне тільки істинному одеситові.
Окремої розмови заслуговують одесити. Як сказав Борис Барський із комік-трупи «Маски-шоу» в інтерв’ю для газети «День»: «Хто такий справжній одесит? Найдотепніша й найпривабливіша людина у світі. Він ніколи нікому нічого не винен. Він ніколи й нікуди не поспішає. Він, як кішка, яка гуляє сама по собі. Він завжди опиняється в центрі будь-яких світових подій. Він не жлоб і безкорисливо готовий подарувати все, що не стосується матеріальних цінностей, а саме: жарт, побажання, пораду».
Чи чули ви колись фразу: «Я одессит, я из Одессы, здрасьте!»? Ці слова, а головне в них інтонація, стали неначе візитною карткою Одеси. Адже кожен одесит, перебуваючи в іншому місті, неодмінно нагадає: «Я з Одеси!». Слово «одесит» — це вже, якщо можна так сказати, бренд, знак якості.
А я від себе хочу додати: хочете бути одеситом — будьте ним! Одеса дивовижна та славиться не тільки узбережжям Чорного моря. Завітайте, переконайтеся, залишіться!
