Обставини не завжди складаються на нашу користь. Війна, економічна криза, безробіття, різні реформи. Наші співвітчизники знають про це не з чуток. Але в однакових умовах завжди знайдуться ті, хто діє не завдяки, а всупереч. Для таких людей трудності — це не бар’єр, а рівень для чергового підйому.
Ігор ІОФФЕ, ректор Луганського державного медичного університету:
— На превеликий жаль, для всіх медичних вишів Міністерство освіти і Міністерство охорони здоров’я збільшили бал проходження ЗНО з усіх предметів до 150. Тобто якщо випускник захоче до нас вступити, але у нього буде менше 150 балів з основних предметів: біологія, хімія або фізика та українська мова, то ми не маємо у нього навіть приймати документи. Адже в наших правилах прийому є спеціальні коефіцієнти: сільський, регіональний — ми ж тепер не знаємо, як їх рахувати?! Поки що роз’яснень щодо цих питань немає.
Крім того, що я ректор, я ще й головний хірург Луганської області. В нашій області забезпеченість лікарями становить 62%, і в зону АТО ніхто не приїде працювати, тому тут особливо важливо готувати фахівців для місцевих лікарень. Нові умови вступу істотно обмежують можливості університету в зоні АТО. Торік у нас був 117 — найнижчий бал із ЗНО, і я хочу сказати, що діти вчаться нормально.
Цього року на 300 бюджетних місць ми не наберемо і половини студентів; що вже говорити про контрактників. Навіть у великих містах ректори заклопотані тим, що вони до 30% державного замовлення не зможуть набрати. Але, напевно, в міністерстві освіти вважають, що у нас надто багато медичних вузів — потрібно їх об’єднати. До чого призведе це новаторство — ми поки не знаємо. Наше завдання — продовжувати готувати кваліфікованих фахівців.
Катерина ПАВЛОВА, начальник Сєвєродонецького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області:
— Зараз багато скарг на черги в міграційній службі. Насправді, деякі люди штучно створюють цей ажіотаж, у соціальних мережах пишуть про те, що для оформлення закордонного паспорта потрібно займати черги зі світанку. Черги дійсно є. Після набуття чинності безвізового режиму кількість звернень за оформленням біометричних закордонних паспортів зросла вдесятеро! Якщо раніше на день приходило близько 20 чоловік, то зараз по 150 і більше.
Важливо розуміти, що в Сєвєродонецьку з 2014 року населення збільшилося за рахунок переселенців. Ми стали обласним центром, тому до нас приїжджають оформлювати паспорти жителі непідконтрольної території, багато дитячих паспортів оформляють для виїзду за кордон. А приміщення у нас дуже маленьке, для такого великого обсягу людей воно не розраховане. Штат співробітників Північнодонецького міського відділу також не збільшився. Тому кожен мій робочий ранок починається з того, що я прошу наших відвідувачів про розуміння і повагу як до співробітників, так і один до одного.
Ми готові робити все для комфортного обслуговування громадян. У будівлі, де ми розташовуємося, скоро почнеться ремонт, в результаті якого площа приміщення трохи збільшиться. Додасться декілька кабінетів і просторий хол для очікування. Сподіваємося, що за літо все встигнемо закінчити і нашим відвідувачам стане зручніше звертатися до міграційної служби.
Станіслав ГРИГОРСЬКИЙ, директор Сєвєродонецького заводу хімічного нестандартизованого устаткування:
— Ми розміщуємось на території сєвєродонецького «Азоту», і в той час, коли це підприємство простоює, людям не платять зарплату, — ми почуваємо себе впевнено! Нашому заводу пішов 52-й рік, ми зустрічаємо його з хорошими показниками. Можу з гордістю сказати, що ми входимо в трійку найкращих підприємств машинобудівної галузі України. Наш завод виготовляє сучасні реактори для хімічних гігантів нашої країни, плюс приблизно половина готових виробів експортується за його межі: до Казахстану, Узбекистану, Ірану, Молдови, Білорусі, Естонії. До кінця поточного року ми замовленнями забезпечені гарантовано, і навіть є напрацювання на наступний рік.
Днями ми відіслали ємкість вагою близько 200 тонн на «Криворіжсталь». Ще надійшла пропозиція про співпрацю від компанії Siеmens. Я з гордістю можу сказати: замовлення такої складності, як ми сьогодні виготовляємо, в Україні можуть повторити лише одне-два підприємства. Звичайно, і у нас не все ідеально — не вистачає фахівців високого класу: інженерів, токарів, зварювальників, які могли б працювати на верстатах нового покоління. Тому ми вирішили готувати молоді кадри для себе. Цього року зробили замовили профтехучилищу — підготувати для нас групу токарів. Цим студентам ми доплачуватимемо певну суму до основної стипендії. Тих хлопців, які успішно закінчать навчання, ми гарантовано візьмемо на роботу.
Вадим ЛЮБЧЕНКО, активіст, засновник Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ):
— Мене тішить те, що мешканці нашого будинку об’єдналися, аби впорядкувати спільне житло та економити на комунальних платежах. За рік нам вдалося зробити немало. Насамперед замінили лампочки розжарювання в під’їздах. Якщо раніше ми споживали близько 700 кВт за місяць, то зараз — приблизно 150 кВт. Також встановили будинковий теплолічильник. За міською програмою розвитку ми отримали на його покупку 19 тисяч гривень з місцевого бюджету. Ще довелося утеплювати труби в підвалі і на даху. Це дозволило нам регулювати подачу тепла і зменшити платежі приблизно на 20 відсотків.
Нашому будинку цього року виповнюється 60 років, капітальних ремонтів за весь цей час не було. Слабкою ланкою залишається крівля. Цього року заплановано ремонт даху. Якщо ми його зробимо добре і утеплимо краї мінеральною ватою, то вона вийде як термос — не пропускатиме тепло, і це теж дозволить економити. Ми самі такі витрати не потягнемо, братимемо участь у міській програмі підтримки нових ОСББ.
На жаль, не всі сусіди розуміють важливість цієї роботи: одні зайняті, інші байдужі. Але моя порада: якщо хочете жити в хорошому, теплому, затишному будинку, треба брати керівництво до своїх рук і це робити!
