Замислімось разом над питанням «європейського шляху». Коли про це говорять, то зазвичай у першу чергу мають на увазі матеріальний добробут і соціальний захист на Заході. Але це не приходить само по собі, навіть якщо ми прийдемо у гості через розчинені двері. У гості приходять з чимось — якщо не з матеріальними здобутками, то хоча б як цікаві співбесідники. Поки що ми не маємо ні того, ні іншого. Тільки замість «моголи, моголи...» твердимо: «європейці, європейці...» Якщо ж бути точним, то ми все маємо, тільки не можемо цим скористатись і не знаємо як представляти. А при відсутності твердої суспільної основи і стабільності здобутки науковців, діячів культури, спортсменів сприймаються як інерція колишньої імперії.
Тому, на мою думку, для нас «європейський вибір» — це перш за все вміння бути самими собою і представляти це так, щоб було цікаво іншим. Нами повинні зацікавитись, щоб було бажання спілкуватись; не ми маємо стукати в двері, а вони повинні розчинитись з другого боку для спілкування з нами, а вже тоді цією відкритістю ми можемо скористатись. Зацікавити ж треба не продовженням того, що вже є на Заході у галузі науки, культури, техніки, спорту (це теж необхідне), а новими питаннями та їх нестандартним вирішенням, як наприклад:
а) нові підходи до проблем освіти, її розвиток, особливо в гуманітарній сфері, чим завжди була славна Україна, постачаючи відповідні кадри майже всьому світові;
б) правильна постановка і розв’язання «жіночої проблеми», у чому Україна має великий як позитивний, так і негативний досвід;
в) розвиток духовності при певному обмеженні так званого «матеріального добробуту», що останнім часом починає набувати спотворених форм у світі, а в Україні ніколи не було самоціллю;
г) розв’язання питання взаємодії особистого і громадського, саме в цьому українська ментальність знаходила розумний компроміс між західним егоїзмом і російсько-східним «міром».
Читачі можуть запропонувати і свої варіанти, але на першому етапі необхідно вирішити спочатку інше — чи готова наша еліта спілкуватись з Заходом не під час відпочинку на модних курортах, не під час вибивання кредитів, а для представлення здобутків українського суспільства, звичайно, підготувавши і зініціювавши розробку та виконання конкретних проектів?
Тобто насамперед завдання ставиться перед верхівкою суспільства. Якщо її представники бажають залишитись елітою і виконати покладені на них завдання, можливо, навіть спочатку і обмежуючи свої матеріальні претензії (не для економії, але для прикладу), то треба в цьому напрямку змінюватись. Якщо ж нині діючі «державні мужі» цього не можуть зробити, то народу треба замислитись, як і ким їх замінити, а «Громадським форум» може дати свої ідеї.
Одне завдання форум уже виконує — виховує небайдужість, активність і почуття власної гідності. Поступово відроджується нація як єдиний український народ. Серед усіх країн не тільки колишнього Союзу, але і Східної Європи, для України це найважче.
