До редакції продовжує надходити велика кількість листів з відповідями читачів на нашу новорічну анкету (див. «День» №215). І нас радує, що кількість членів віртуального «Клубу читачів «Дня» щодня збільшується. Сьогодні ми публікуємо чергову підбірку ваших відповідей, а для всіх бажаючих вступити до нашого клубу нагадуємо, що це ще не пізно зробити. Досить тільки прислати власні відповіді на наступні запитання нашої анкети: 1. Рік, що минає, став переломним для всього світу. Події 11 вересня істотно змінили пріоритети у політиці, економіці, релігії, у стосунках між людьми. Яке, на вашу думку, місце України в світі, що змінюється? Наскільки конкурентоспроможна наша держава, її громадяни, її творча, наукова і політична еліти?
2. Минуле десятиріччя для багатьох стало «роками розчарування». Натхнення перших років перебудови зникло у той момент, коли виявилося, що ми — влада, суспільство загалом і кожен із нас зокрема — багато до чого не готові у цьому «новому» житті. Що у ньому викликає у вас оптимізм, і від чого нам потрібно, на ваш погляд, рішуче відмовитися?
3. Які події 2001 року ви вважаєте найбільш значущими для майбутнього розвитку нашої країни? Які з них вплинули на вашу особисту долю і яким чином?
4. Як змінилися (і чи змінилися ) країната ми за цей рік?
5. Які, на ваш погляд, головні політичні підсумки року?
6. Чим вас радує «День», і які з тем, що підіймаються на його сторінках, ви найчастіше обговорюєте з рідними і друзями? Чого вам бракує у газеті?
7. Чи бували у вас цікаві випадки, пов’язані з «Днем», що запам’яталися надовго?
8. Свої варіанти новорічних тостів наші журналісти запропонують в останньому випуску «Дня» 2001 року. А який би запропонували ви?
Чекаємо ваших листів за адресою: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л; e-mail:[email protected] з позначкою «Анкета: вхідний квиток-2002». Наприкінці відповіді, будь ласка, вкажіть свої ім’я, адресу, телефон, e-mail, професію і вік (усе, що захочете розповісти про себе для клубного спілкування), а також — як давно читаєте «День».
1. Звичайно, 11 вересня світ змінився. Але, слід зауважити, він і до цього моменту стрімко розвивався. «Вересневий шок» лише пришвидшив розв’язання багатьох ключових питань геополітики, економіки, культури.
На цьому тлі Україна традиційно відстає. І річ не лише у запізнілих і мляво-невпевнених реакціях влади на виклики часу.
Україна й досі не має свого чіткого «обличчя» у багатоликому світі. Досі це обличчя лишається аморфним, розмитим, і дуже часто — незрозумілим світовi. І тому ризик опинитися «на узбіччі XXI століття» є досить великим.
2. Україні слід відмовитися від дивної політики «багатовекторності», яка нагадує рухи флюгера — куди вітер подме. Необхідно забути про роль «буфера» між Росією і Заходом, бо у сучасному світі «буфери» зникають дуже швидко.
Суспільство повинне оголосити та активно впроваджувати чітке й прозоре гасло: «Ми — європейці!» (як це роблять, приміром, балтійські країни). Бо без підтримки народу будь- які стратегічні цілі влади приречені на провал.
3. Безперечно, подія №1 — візит Папи Римського Івана Павла II. Адже цього довго чекали і в Україні, і у Ватикані. Такої концентрації радості, душевного щастя, любові, як у ці п’ять червневих днів, в Україні давно не було. Мільйони людей змогли побачити і почути Понтифіка (до цих мільйонів належу і я — мав щасливу нагоду вітати Папу 23 червня на вулицях Києва!).
4 — 5. Головний підсумок року, як на мене — українці є абсолютно аполітичною нацією. Грандіозний «касетний скандал», який виявився величезним шоком для влади, для народу став лише приводом для обговорень на кухнях, не більше. (Тому, власне, й швидко скінчився). Отже — «влада окремо — народ окремо».
Громадянське суспільство не є сформованим, й, очевидно, його ще довго не буде.
6. Газета лишається чи не єдиним у ЗМІ «дискусійним клубом» — і це радує найбільше. Бо коли на одній шпальті «Дня» поряд розміщені абсолютно різні думки — чи це не доказ свободи слова? Так примати!
Мені, як історику, імпонують глибокі і змістовні публікації К. Гудзик, С. Махуна, І. Сюндюкова, С. Кульчицького. Із цікавістю читав полеміку навколо ОУН-УПА.
У кожному номері очікую на нового гостя «Дня». І вони приходять — цікаві, оригінальні співрозмовники. Особливо приємно було прочитати велике інтерв’ю Євгена Марчука.
7. «День» читаємо всією родиною, обговорюємо публікації, сперечаємося, та частіше погоджуємось із позицією газети.
Не забуваємо і про конкурси. Двічі надсилали фотографії на фотоконкурси «Дня». У деяких вікторинах я навіть мав честь перемогли (квитки на кінофестивалі «Стожари», «Крок», поїздка в Закарпаття — все це було завдяки «Дню»!). Кілька разів газета публікувала мої листи, що теж було надзвичайно приємно. Щиро вдячний!
8. Мій новорічний тост:
Газеті хочу побажати
Лише одного — так тримати!
Нехай тираж весь час зростає,
І зірка «Дня» завжди палає!
1. Місце України у світі — мізерне. Громадяни цивілізованих країн мають таке ж уявлення про нас, як ми стосовно деяких країн екваторіальної Африки, назв яких, як і їхніх столиць та розташування на карті світу, ми так і не запам’ятали.
Про нашу конкурентоспроможність судити важко. Але здібні люди в нас є! Проте вони чомусь перебувають на маргінесі нашого суспільного та наукового життя.
Дійсно, щось позитивне відбувається, але дуже повільно, мало помітно і, головне, стихійно, бо мало що робиться задля рішучих змін.
2. Ми стали вільнішими, хоч, можливо, не всі це відчули за економічними злиднями й не встигли (не призвичаїлися) використовувати (спиратися на) в повсякденному житті. А подекуди ще таїться страх — наслідок 70-ти років жахливої диктатури.
Що значить «відмовитися»? Щоб Президент видав якийсь такий Указ? Життя еволюціонує, змінюються генерації. Колись ми, наш народ, таки вилюдніємо!
3. Назву три події:
а) візит Папи Римського в Україну. Вперше наше керівництво продемонструвало відмову від позиції холопа. Водночас, УПЦ МП та її патрони показали своє «азійство»;
б) Земельний кодекс. Звичайно, якщо цю справу доведуть до логічного кінця;
в) скасування інституту прописки. Звичайно, якщо на зміну йому не прийде щось іще гірше.
4. Власне, я відповів на це питання в п. 2. Так, ми потроху змінюємося. За 2001 рік — також.
5. Зміцнення інституту президентства (відтак і нашої державності) як наслідок подолання «касетного скандалу».
6. «День» — сучасна європейська газета. Тут я знаходжу відгуки на всі актуальні проблеми з життя нашої країни. Траплялося посилатися на «День» у розмовах із колегами.
Гадаю, не так мені, як нашій громаді, у плані її перетворення на націю, допомогли б матеріали, які б сприяли подоланню властивого нам (на всіх рівнях!) комплексу меншовартості, виховували громадянську й загальнолюдську гідність, вміння «поставити себе». А ще того, що поет (за зовсім інших обставин) назвав «чуттям єдиної родини». Бо нам, українцям, у масі не властиві ні патріотизм, ні здоровий націоналізм.
Чому в Україні незалежність, дана як дар небес, про яку століттями мріяли наші предки, не викликала спалаху пасіонарності? — загадка, яка муляє мені. Може, наступного року пощастить прочитати про це на шпальтах «Дня»?
7. Так. Якось збірна України з футболу в середу програла вирішальний матч за вихід (на першість Європи?). Я виплеснув свої враження-почуття на аркуш і в четвер вранці кинув те в скриньку на адресу «Дня». Йшлося там, насамперед, що за команду маленької Словенії (1,8 мільйона мешканців, 20 тис. кв. км) грали патріоти. Це кидалося у вічі. А за Україну — байдужі до всього, неповороткі тюхтії. Уявіть моє здивування, коли в суботньому числі я прочитав цей матеріал! Чудо оперативності: і пошти, і преси!
У наступні роки багато хто висловлював у мас-медіа ту ж саму тезу — про непатріотизм наших футболістів. Можливо, і їхніх керівників? Останнім, коли ми знову програли вирішальний матч, цього разу хоча б Німеччині, й «просвистіли» повз першість світу-2002, це сказав на УТ наш віце-спікер Степан Гавриш. А маленька Словенія гратиме й цього разу на полях Японії та Кореї! Хай братам-слов’янам щастить!
8. Будьмо!
1. Творча і наукова еліти (особливо наукова) взагалі-то цілком конкурентоспроможні. Політична ж і сама наша держава — на жаль!
2. Оптимізм викликає те, що рано чи пізно спостерігаються помітні зміни на краще. Рішуче треба відмовлятися від баласту «совковості».
3. У світі, звісно, 11 вересня. В Україні — «касетний» скандал і прийняття Земельного кодексу. Мабуть, все, певним чином, вплинуло.
4. Є певні зміни на краще, але, загалом, країна йде у напрямі маргіналізації.
5. Головний політичний підсумок — збільшення прірви між правлячою «елітою» та іншими громадянами країни.
6. «День» радує нормальною подачею матеріалу. Обговорюємо практично все — від політичної ситуації до кросвордів.
7. Так, звичайно. Наприклад, у одному з випусків побачив себе на фотографії.
8. Усім щастя та успіхів! Газеті — більшого накладу, менше перевірок!
