Відверто кажучи, лист киянки Л. Казакової здивував. Насамперед тому, що автор зміщує акценти. Адже у згаданому матеріалі Галини Александрової поставлено питання про право українських дітей навчатися українською мовою. І якщо у Донецьку російських шкіл на порядок більше, ніж українських, то про які утиски, тим паче — насилля над російськомовними дітьми, пише пані Казакова? Щодо ситуації у Києві, то у столиці шкіл з російською мовою навчання цілком достатньо, принаймні мені не доводилося чути скарг на неможливість навчати дитину російською мовою за наявності такого бажання. Так що, якщо вже говорити про утиски, то скоріше — прав дітей, яких у тих же Донецьку і Дніпропетровську позбавляють можливості навчатися в українських школах своєю рідною мовою. До речі, шановні читачі, ви ніколи не замислювалися, чому російська діаспора в інших країнах не порушує питання про навчання в тамтешніх школах російською мовою, а ті, що вважають себе російськомовними, із постійністю, гідною кращого застосування, роблять це в Україні? І чи можливо, щоб громадянин будь-якої країни не володів державною мовою? Звичайно, перехід з російської мови навчання на українську має свої труднощі (моя дочка у 10-му класі теж пройшла через це), але він уже завершився. Зараз мову навчання вибирають з першого класу. Та й, за великим рахунком, невже так важко вивчити українську мову, звичайно, якщо є бажання? Можу навести не один приклад, коли корінні росіяни, які нині живуть і працюють в Україні, вже за роки незалежності досконало вивчили українську мову і володіють нею не гірше, ніж ті, хто все життя розмовляє українською.
Але «мовне питання» — значно ширше, ніж мова навчання, про що свідчить читацька дискусія, яка вже протягом трьох років ведеться на шпальтах «Дня», охоплюючи весь спектр мовних проблем. У листах читачів можна знайти відповіді на запитання, підняті Л. Казаковою. Зокрема, на думку більшості учасників дискусії, зовсім не правомірно говорити про якийсь «тиск» на російську мову: скажіть, хто й коли зазнав переслідувань за те, що розмовляв, писав, видавав книжки російською? А ось протилежних прикладів щодо української — у нашій історії багато. Тож можна побажати шановній авторці листа читати у «Дні» не тільки «Афішу», тим більше, що мову нашого видання вона може обрати сама.
