Як доповідають наші колеги з-за океану, уряд України закуповує у фірми Міcrosoft 30 тисяч комп'ютерів для шкіл України, але чомусь виключно з російськомовним супроводом до них. Це при тому, що в усьому світі до всіх експортних товарів ставиться вимога додавати етикетки, інструкції тощо державною мовою країни, до якої поставляються ті чи інші товари.
До речі, стосовно обгорток мила, коробок пральних порошків, печива тощо, ця вимога щодо нас дотримується. А комп'ютери (може, вони просотуються через кордони напівлегально?) майже не несуть на собі ознак українськості.
Але, якщо йдеться про державні закупки, то, само собою, ті комп'ютери мають бути «озброєні» абеткою державної мови нашої країни й відповідними текстами на папері і в пам'яті машини.
Коли йдеться про поставки комп'ютерів до Румунії, Угорщини, Польщі, ці проблем не виникають і питання не дискутуються. А наші урядовці чи соромляться наголосити, чи не потребують материної мови? А може, просто некомпетентні у справі міждержавних взаємин?
Хтось натякатиме на підступи «п'ятої колони», але скоріше за все, це просто відсутність самоповаги. То чом постачальникам- іноземцям ставитися до нас ліпше, ніж ми самі до себе?
Днями я зіткнувся з досить новим комп'ютером класу PENTIUM. Клавіатура — англо-російська. До речі, української фабричного виготовлення, де б були викарбувані наші літери, мені досі бачити не доводилося, хоча відповідний стандарт (я причетний до його розробки) було затверджено ще 23 серпня 1991 року.
Звичайно, можна писати українські тексти і латинкою, і російськими літерами. Останнє доводилося робити Тарасові Шевченку. Але в які часи! А наші діти й онуки в XXI столітті у «великій європейській державі» на сучасній і потужній техніці робитимуть те саме й говоритимуть на теми інформатики (як і решту «високих» тем) російською мовою.
Зауважу, що не є жодною проблемою зберігати в пам'яті машини й експлуатувати, в разі бажання чи потреби, будь-які інші версії — турецькі, арабські тощо. Але першою автоматично має пропонуватися своя — українська.
А які, до речі, функції віце-прем'єра з гуманітарних питань, держстандарту і зовнішньоторговельних відомств? Пильнувати за етикетками мила? Так тут у нас усе тіп-топ.
Мову ж ми втрачаємо, зокрема, через нерозумну політику в галузі мас-медіа та видавничої справи. Це помітно, про це всі говорять. А от питання комп'ютеризації, роботи в Інтернеті далекі від загалу. Тому про фатальну загрозу нашій мові з цього боку більшість навіть не здогадується. А тоді будемо щиро дивуватися — що за молодь пішла? Ну геть не користується мовою своїх предків!
