Податківець як державний службовець присягає вірно служити українському народові. У дійсності буває не завжди так.
Вперше на найвищому державному (президентському) рівні питання про доброчесність податкової служби порушив Віктор Ющенко. Виступаючи 2005 року на нараді Державної податкової адміністрації України, він заявив, що податкова служба уражена корупцією та не відповідає тим завданням, які має виконувати, що нинішня система збирання податків довела тисячі підприємств до драм і кидає тінь на чесного інспектора.
Вітчизняна податкова система відповідно до рейтингу Всесвітнього банку, оприлюдненого 2010 року, продовжує залишатися однією з найгірших у світі та займає 181 місце серед 183-х країн.
Ефективних зрушень можна досягти зменшенням адміністративного навантаження, спрощенням правил, наданням якісної і повної інформації та допомоги, які необхідні платникам податків для самостійного виконання податкових зобов’язань. І головне — добровільної сплати податків можна досягти такими шляхами та засобами, які максимально посилюють віру громадськості у справедливість податкової служби.
Запровадження сучасного податкового механізму потребує високої організаційної культури податкової служби.
Організаційна культура української податкової служби, за оцінкою зарубіжних експертів, характеризується наступним.
1. Дуже суворою ієрархічною структурою.
2. Управлінням, яке ѓрунтується здебільшого на письмових відомчих наказах.
3. Дуже низьким рівнем внутрішньої комунікації та залучення персоналу до прийняття рішень і децентралізації повноважень і обов’язків.
Експерти рекомендували «за співпраці з міжнародними проектами або без неї працювати у напрямку до того, коли Державна податкова служба України буде більш відкритою, з більш розвинутою внутрішньою комунікацією, з активнішим залученням персоналу до прийняття рішень, з більшими повноваженнями, ввіреними співробітникам».
Звичайно, це можна впровадити лише за допомогою знань та дуже цілеспрямованого керівництва. Ці зміни мають мало спільного з інструкціями та наказами. Вони переважно лежать у сфері міцно вкоріненої культури.
Якісні системні зміни, на мою думку, у діяльності податкової служби можливі лише на основі стратегії кардинального удосконалення управління людськими ресурсами. Техніка і технології відіграють у кінцевому результаті допоміжну, інструментальну роль.
1999 року доля звела мене з начальником Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області Віктором Степановичем Рисованним. Це управлінець-державник, у якому поєдналися фаховість та організаторські здібності.
В основі його визнання — наполеглива щоденна творча та суспільна праця, а також здібності організувати та налаштувати на таку ж працю колектив. І чітке бачення перспективи: «На сьогодні Державна податкова служба України як одна з ланок державної влади реформується. Головним елементом її модернізації є створення атмосфери довіри та поваги між податковою службою та платниками податків». (Віктор Рисованний «Морально-етичні аспекти діяльності податкової служби». Професійна етика працівника державної податкової служби України, ДПА України, Київ, 2004).
«Головним складником професіоналізму податкового інспектора повинна бути чесність і порядність у ділових стосунках, — зазначає у своїй статті Рисованний. — Але професійна етика податківців, що базується на духовності та моральності, формується ще й соціальним середовищем, його принципами та нормами. Вона є показником зрілості суспільства та є його внутрішньою характеристикою».
Українське суспільство поки ще не готове та неспроможне захистити чесного податкового інспектора. Чесна праця, чималий досвід роботи може стати підставою організованого тиску з метою «виживання» з податкової служби.
Ідеологам та носіям корупції в Україні не потрібні ні розвинене українське суспільство, ні доброчесні платники податків, ані чесні податківці.
І якщо це суспільство хоче стати цивілізованим, мусить рішуче раз і назавжди захистити як платника податків, так і податківця від усякого роду корумпованих пройдисвітів.
