Розбудова незалежної України дала поштовх для інтенсивного відродження виховних козацьких традицій.
Самобутнім явищем свого часу були січові школи, які задовольняли освітні, культурні, духовні й військово-оборонні потреби козацтва. Найбільш здібні учні, як правило, продовжували навчання в Києво-Могилянській чи в Острозькій академіях. Козаки ростили високоосвічених особистостей, загартованих і мужніх воїнів, лицарів честі й звитяги, державних мужів.
Козацькі школи були в усіх полкових і сотенних містах і містечках. Разом iз основами знань вони давали відомості про рідний край, політичне й державне життя України, здійснювали фізичне, розумове, моральне, психофізичне й естетичне виховання. Крім козацьких шкіл мали місце козацько-ремісничі й козацько-музичні школи...
За 15 років незалежності із словосполучення «навчально-виховний процес» випало слово «виховний». З ким будуватимемо Україну через 5 — 10 років?
На моє переконання, українське козацтво на нинішньому етапі розвитку здатне вирішити цілий ряд проблем, у т. ч. консолідувати українське суспільство, створити дієвий національний резерв для ЗСУ, вирішити проблему національно-патріотичного виховання молоді, відродити традиційні козацькі види фізичної культури, спорту, українських бойових мистецтв, сформувати українця, який би поєднував у собі високі морально-етичні якості, почуття патріотизму з фізичною міццю, витривалістю й вишколом.
Не буду торкатися всіх аспектів роботи Хмельницького крайового козацького товариства ім. Б. Хмельницького, адже це займе доволі часу. Головну увагу ми приділяли й приділяємо вихованню молодого покоління, якому завтра творити Нову Україну. Це — не описка. Саме Нову!
Саме цій проблемі віддали роки напруженої праці. І не даремно. У цьому питанні виявились неодинокі, хоча до мети йшли різними шляхами. Перша козацька дитяча організація в Україні була створена в школі №23 м. Хмельницького ще 1992 року — братство «Молоді козаки Поділля», ініціатором якої був Петро Савчук, директор школи, один із перших, хто відродив козацтво на Поділлі 1990 року.
Нове — це добре забуте старе. Я не закликаю повернутися у вчорашній день. А ось у позавчорашній — варто. Маємо гарний приклад — козацька доба. Козаки не лише були мужніми воїнами, вільнолюбними громадянами, державними мужами, умілими господарями землі, досвідченими хліборобами, вмілими ремісниками, але й мудрими вихователями дітей. Вони змалечку формували у молодого покоління синівську любов до рідної землі, готовність її захищати від поневолювачів, до жертовності, високу національну свідомість, глибоку духовність, гартували фізично.
Козацьке виховання передбачало декілька ступенів: дошкільне родинне виховання, поєднання родинного та шкільного, середня та вища освіта, перебування молоді на військовій службі. Виховні функції виконувалися в численних козацьких школах, гуртках, братствах, побратимствах, товариствах тощо.
Сьогодні маємо унікальну можливість звернутися до витоків виховних ідеалів козацької педагогіки й відродити козацькі виховні традиції. Група ентузіастів товариства, до якої входить й автор цих рядків, протягом трьох років проводила всеукраїнський моніторинг, вивчаючи надбання різних шкіл, які займалися вихованням школярів на засадах козацької педагогіки. Це й Запорізька школа джур, це й Адамівський курінь Білгород-Дністровського району Одеської області, й «Козацьке джерело» ЗОШ №1 м. Городка на Поділлі, й ЗНЗ №230 м. Києва, й Спілка козацьких республік «Юна Веселівська Січ», і Шкільна козацька організація с. Трибухівці Летичівського району Хмельницької області та багато інших.
Кожна школа це робила на свій страх і розсуд. Після вивчення й узагальнення досвіду багатьох шкільних дитячих організацій ми звернулися до науковців Хмельницької гуманітарно- педагогічної академії, кандидатів наук Інни Шоробури та Віктора Береки, які давно займаються вивченням козацької педагогіки, з пропозицією об’єднати наші зусилля. Ми взяли на себе підготовку Статуту дитячо-юнацької козацької організації «Молода Січ» (перша назва «Молода Подільська Січ»), а Академія — навчально-виховну програму.
І заступник ОДА з гуманітарних питань Валерій Малькін, і начальник обласного управління освіти й науки Сергій Вознюк нас підтримали. Визріла думка провести обласну науково-практичну конференцію на тему: «Українська козацька педагогіка як складова системи національно-патріотичного виховання в школі».
Результат перевершив очікування. Представники освіти в один голос підтримали ініціативу створити в кожній школі дитячу козацьку організацію. Не організатори заходу, а учасники конференції розробили графік проведення районних та міських конференцій.
Найближчим часом подібні конференції заплановано провести в Хмельницькому, Шепетівському, Славутському районах.
Нещодавно сталася подія, яка не залишилася поза увагою широкої громадськості, ЗМІ, батьків. Хмельницька ЗОШ №23 на чолі зі своїм директором Л.В. Буймістером у повному складі прийняла присягу й посвяту в українське козацтво, тобто стала першою в Україні Козацькою школою. Козацька організація створена й у ЗОШ №14 м. Хмельницького, у двох районних і трьох сільських школах Летичівського району.
Гетьман українського козацтва Микола Пантелюк підписав наказ про проведення генеральною канцелярією в кожній області ділових зустрічей iз керівниками управлінь освіти, з директорами шкіл на предмет проведення науково-практичних конференцій.
Тим же наказом передбачено провести Всеукраїнський фестиваль «Козацька родина-2006», Другий Всеукраїнський юнацький турнір з боксу «Козацькі джури» в м. Кам’янцi-Подільському, Всеукраїнський турнір із фехтування «Козацька шабля» в м. Хмельницькому, Всеукраїнський турнір iз козацького єдиноборства «Бойовий гопак» у м. Львові, літнє таборування (з охопленням не менш ніж 5000 козачат з усіх регіонів України).
Українське козацтво робитиме все для того, щоб у молоді, яка, на жаль, почала губити життєві орієнтири, відродити почуття патріотизму, любові до Батьківщини, відродити в неї віру в майбутнє — особисте й України.
Кожна школа, кожен навчальний заклад повинен мати дитячо-юнацьку організацію, яка б об’єднала козаченят (дошкільнят), козачат (молодші школярі), джур (середні класи), молодих козаків (старші школярі, юнацтво).
Для дітей це просто буде захоплююче дійство. Отамани, писарі, обозні, скарбники, осавули, ройові, хорунжі, бунчужні, судді, довбуші. Форма повсякденна, форма парадна. Ради, великі й малі, урочисті посвяти в козаки. Волонтерство. Зелені патрулі. Пошуково-дослідницька робота. Літнє козацьке таборування, оволодіння козацьким бойовим мистецтвом, походи кінні та піші, на козацьких чайках, різного роду фестивалі, конкурси, змагання...
Завдання перед нами далеко не просте, але за допомогою влади, громадських організацій, науковців, працівників освіти та культури, духовенства, підприємців ми вирішимо це питання. Та найбільше ми розраховуємо на батьків. Саме вони найбільше зацікавлені, щоб їхні діти росли розумними й здоровими, веселими й кмітливими, щоб вони приносили в дім тільки радість, щоб стали вони справжніми громадянами України.
