Вельмишановна пані Ларисо!
Шановна редакціє газети «День»!
Ваша газета приходить у наш дім як дорогий гість і щоразу відкриває перед нами свій широкий і багатий світ. Ми стали читачами газети «День» з 2008 року. Це був рік, коли наша країна відзначала 300-річчя Полтавської битви і 350-річчя блискучої перемоги козацьких військ під орудою І. Виговського над російською армією під Конотопом біля с. Шаповалівка.
На свої скромні пенсійні заощадження ми з чоловіком вирішили поїхати і відвідати місця, пов’язані з героїчними і трагічними подіями у визвольній боротьбі українського народу за свою незалежність. І саме там, у с. Шаповалівка, на пошті нам до рук потрапив номер газети «День». Проглянувши перші сторінки, ми відразу зрозуміли, що це наша рідна українська газета, з якою ми не розлучаємось до сьогодні. Ми поїхали також у гетьманську столицю Батурин, що була резиденцією І. Мазепи та інших гетьманів, щоб поклонитися святій землі, де в Батуринській різні від рук солдатів Петра І загинуло понад 14 тисяч українців, а гетьманська столиця була спалена дотла. Російська імперія, а потім комуністичний режим протягом століть робили все для того, щоб витравити з пам’яті українців його героїчну і трагічну історію. Тому не дивно, що траплялися випадки, коли місцеве населення не завжди дбайливо ставилося до своїх історичних святинь.
Нам прикро було дізнатися, як невдячні нащадки розібрали надгробний пам’ятник останнього гетьмана України К. Розумовського, який дуже багато зробив для відродження Батурина, винесли його з церкви, і місцеві жителі почали розтягувати мармурові плити по подвір’ях, використовуючи їх як сходинки до будинків.
Тому неоціненна роль вашої газети в пробудженні людей від байдужості й апатії, в прищепленні їм почуття гідності та патріотизму. Газета «День» несе велику місію просвітництва, і немає такої сфери людського життя і діяльності, яка б не була висвітлена на сторінках «Дня». Особлива подяка талановитим журналістам, які висвітлюють історичні теми, подають яскраві матеріали про видатних державних мужів, діячів у галузі науки, культури, мистецтва, дають глибокий аналіз суспільних явищ, які мають місце в нашій країні. Це І. Сюндюков, І. Лосєв, І. Капсамун, Ю. Райхель, видатні дописувачі газети С. Кульчицький, О. Пахльовська, Ю. Щербак.
Під час вивчення в університеті іноземних мов мені доводилося проходити програму так званої історії. І з тої науки складалося таке враження, наче у світі не відбувалось ніяких історичних подій, не було ніяких історичних особистостей, крім комуністичних вождів, їхніх партійних з’їздів та партійних конференцій. Тому завдяки рубриці «Історія та «Я» ми, на жаль, на схилі літ дізнаємося про справжню історію нашого народу, про різних історичних особистостей, яких неправдиво висвітлювали, про яких несправедливо замовчувалось.
Особливо хочу подякувати газеті «День» за надруковані спогади про звірства НКВС, загону Ковпака на Івано-Франківщині. Знявши копію, я відіслала статтю у свою рідну школу, де зараз директором онук багатолітнього в’язня УПА. Стаття викликала резонанс і в нашому місті Броди. Люди поспішають поділитися своїми бентежними спогадами, згадують про наступ загону Ковпака по Бродівщині, який наводив жах на сільське населення. Оскільки людям було широко відомо про грабежі ковпаківців, населення збирало свої скромні пожитки і худобу та втікало в ліси. Жителі села Трійця Бродівського району повідомили, як ковпаківці їхньому односельцеві викололи очі, а потім повісили через те, що він відповів, що не бачив, куди подалися жителі села. Воістину воїни «страни побєдітєлєй».
Шановна пані Ларисо! Шановні працівники редакції! Низький уклін вам, будівничим громадянського суспільства, за вашу невтомну працю.