Усі ми звикли до миготіння екранів телевізорів, ноутбуків та інших сучасних електронних засобів інформації та розваг. Здається, що нічого більше й не треба. Але є ще один дуже важливий, ніби нами забутий засіб здобувати знання, пізнавати світ і видатних людей — це музеї.
• Не так давно ми з класом побували в Національному науково-природничому музеї Національної академії наук України. Цей сучасний заклад є об’єднанням у минулому чотирьох музеїв, а саме: геології, палеонтології, зоології та ботаніки. Тобто цей музей — величезна за масштабами й кількістю зібраних у ньому матеріалів науково-дослідна установа. Щоб добре познайомитись із ним, більш-менш зрозуміти і засвоїти зміст експозиції, одного разу там побувати — замало, мабуть, потрібно декілька відвідувань у різний час. Усі відділи музею об’єднані спільною ідеєю, тому що показують, як протягом геологічних епох видозмінювалась земля, на якій ми сьогодні живемо, клімат, рослинний і тваринний світ та й сама людина.
Найперше захоплює увагу карстова печера. Це незвичайне природне формування, яке має вигляд хаотично розгалужених підземних порожнин, наповнених переважно вертикальними розпливчатими стовбцями, що з’єднані між собою або стоять поодинці. Скидається на скульптуру-картину абстрактного мистецтва, від якої віє дивовижною фантазією. Карстові печери утворилися внаслідок тривалого вимивання поверхневими й підземними водами різних мінеральних порід, їх розчленування і надання їм химерних форм. При цьому відбувається відкладання солей, гіпсів та вапняків, що створює різноманітні, часто красиві квіткоподібні утворення.
• У музеї все цікаво і все має цінність. Наприклад, кістяк гігантського динозавра, види якого вимерли у давні геологічні епохи. Чого варта сама знахідка кістяка цієї тварини, а тоді її встановлення в приміщенні. Або ж дослідження над вимерлими деревоподібними папоротями, які належать до вищих спорових рослин та які вчені відтворювали переважно за викопними рештками й відбитками цих рослин у мінеральних породах.
• У центрі зміни природи та її розвитку завжди була людина. В музеї це добре показано. Наприклад, найдавніші викопні люди — пітекантропи — жили півтора мільйонів років тому. А еволюція тривала від прямостоячої до вмілої людини й аж до мислячої, сучасної (гомо сапіенс). І цей процес триває й далі. Вважають, що людина майбутнього буде мати збільшений об’єм мозку порівняно з теперішньою та й інші особливості.
Ми є спадкоємцями наших далеких предків, живемо на нашій українській землі, користуємось її багатствами і благами та маємо їх берегти. Держава Україна — це невелика частка планети Земля, яка впродовж епох видозмінювалася через численні природні потрясіння та еволюційні процеси. Наприклад, вчені вважають, що згадані вище динозаври та інші великі травоїдні тварини вимерли внаслідок нестачі рослинної їжі, що була спричинена затемненням Сонця вулканічними хмарами й пилом протягом певного часу. А сонячне світло є головним фактором росту і розвитку рослин та формування зеленої маси.
Земне середовище також змінюється під впливом діяльності людини. І ці зміни не завжди позитивні. Так, постійні викиди в атмосферу промислових газів викликають так званий парниковий ефект. З тієї ж причини тануть арктичні льодовики, що може через кілька десятиліть підвищити рівень вод світового океану і затопити низинні ландшафти, створивши величезні проблеми. Щоб запобігти цим та іншим негативним чинникам, встановлено юридичні обмеження, але не всі держави їх визнають і дотримуються. Тут потрібна консолідація всіх народів. Однак економічне суперництво між державами або ж відверто вороже протистояння (як, наприклад, війна проти нашої держави з боку московських шовіністів) не створюють підґрунтя для вирішення цих глобальних проблем.
• Неможливо навіть при найдосконалішому обладнанні навчальних класів та створенні всіх умов у школі дати такі уроки, які б могли зрівнятися за змістом та інформативністю з тим, що можна отримати в науково-природничому музеї. Тож подорожуйте музейним світом!
