Шановна редакціє!
У газеті «День» від 11.01.2002 р. я прочитав статтю Наталії Малімон «Золотий пам’ятник» Миколі».
Думаю, що вона схвилювала багатьох ваших читачів — у наші дні, коли нерідко залишають у біді навіть найближчих, здавалося б, людей, відчайдушна боротьба Миколи за здоров’я дружини, за благополуччя сім’ї і справді заслуговує пам’ятника.
Чим допомогти у боротьбі з таким страшним недугом?
Приблизно рік тому, в грудні 2000 р., я випадково по УТ-2 подивився передачу, яка мені запам’яталася — там говорилося саме про лікування розсіяного склерозу. У Харкові професор Авакян Гаїк Саркисович добився певного успіху в лікуванні цієї хвороби, що демонстрували на екрані його пацієнти.
Давалися номери харківських телефонів, природно, я їх не пам’ятаю. Мені запам’яталося одне — якась надія все ж є.
Можливо, чоловік Люсі туди вже звертався, тоді не варто його даремно непокоїти. Але, можливо, у професора Авакяна вони ще не були, то можна було б якось допомогти їм із ним зв’язатися? Напевно, лікування коштує чималi грошi, й «День» зі своїх сторінок міг би ще раз повернутися до цієї теми і попросити відгукнутися людей із достатком та з незачерствілим серцем? Адже які гроші вкладено у грандіозну архітектуру, скажімо, майдану Незалежності — архітектуру, яку багато читачів вважають позбавленою смаку й некорисною. Невже не знайдеться в країні грошей, щоб допомогти конкретним людям у конкретній біді?
