Про мовне питання, кадровий голод у армії та неприємні питання, які виникають в українських митців після закордонних виставок, розповіли мені харків’яни. Помітила, що співрозмовники, які представляють абсолютно різні сфери, на запитання «Що хорошого?» «Що поганого?» — намагалися узагальнити рік та його тенденції — все-таки грудень, час підбивати підсумки.
Олександр ШАХМАТОВ, фотохудожник:
— Нещодавно закінчилась моя персональна виставка в Ізраїлі, в місті Хайфа. Називалась вона «Театр в об’єктиві». В експозиції було 80 фотокартин про життя харківської балетної школи і Харківського театру опери та балету. Мені було приємно одержати від ізраїльтян відзнаку «За високу художню майстерність та активну участь у житті Ізраїлю». Коли моїми фотороботами на батьківщині просто користуються, там, із власної ініціативи, влаштовують мої персональні виставки. Можливо, єврейську націю вважають однією з найпрогресивніших у світі, тому що вона вміє розгледіти таланти й їхню перспективу?
Тетяна РЕУЦЬКА, громадська активістка і фахівець у сфері PR:
— За останній рік у Харкові з’явилася купа цікавих культурних заходів. Це дуже гарно, а ще краще, що на ці заходи приходить багато молоді. Це показує, що не тільки холодильник цікавить людей, а й те, що вони готові думати, їх цікавить нове, складне. Чудова тенденція! Я здивувалась, коли усвідомила, наскільки харків’ян зацікавило Бієнале молодого сучасного мистецтва.
З іншого боку — не буває чогось гарного без поганого, на жаль. Я знов відчула, що змушена виборювати своє право на спілкування українською, знов відчула негатив і злість від людей, коли вони чують українську. Це дуже неприємно та прикро. Представники титульної нації вимушені виборювати право говорити рідною мовою, державною мовою... І чомусь всі навкруги мовчать про це.
Iгор П., військовослужбовець:
— Якщо до матеріального забезпечення армії зараз питань майже немає, воно з кожним роком кращає, то останнім часом помічаю, що кадровий підбір військовослужбовців досі дуже слабкий. Мені здається, що досі не досить добре продумана політика залучення до армії хороших фахівців. Бо зараз часто набирають «кого попало», на їхню підготовку потрібно витрачати багато часу. Потенційним військовослужбовцям держава має якось доносити інформацію про пільги та переваги, які надає ця професія, і не лише їм, а й їхнім сім’ям. І це потрібно робити зараз, тому що кадрів не вистачає, багато людей не хочуть продовжувати контракти, в кожного свої причини.
