Цього року треба, як завжди, вести розмови про дороги. Нічого ще не змінилося. Добрі дороги — наша всеукраїнська мрія. Лаяти Автодор — не спрацьовує. Це така монопольна структура, яка по-іншому не може, а всі хочуть від неї багато й зразу. Тому їй нічого не залишається, як сказати, що «грошей немає — відчепіться», або робити якусь «халтуру».
Торік Юрій Губені («День» №120 — 121 2012 року) докладно, з розрахунками, розповів усе про дороги. На жаль, профільний міністр не відгукнувся. Зусиллями газети «День» з’явилася замітка про те, що за стан дороги відповідає керівництво населеного пункту. І це дуже правильно, бо всі, починаючи з голів сільрад, голів району тощо, думають, що прийде Автодор і все зробить. Не ті часи, щоб так розслаблятися.
Цікаво те, що дороги міжрайонні та міські — в доброму стані, можна їхати зі швидкістю 80 — 100 км/год, повертаєш на село — лише 20 — 30 км/год.
Стільки галасу про дороги, але вони того не варті. Громада населеного пункту сама може впоратися з незначними пошкодженнями дороги. Щоправда, громадою хтось повинен керувати. А для чого тоді сільські чи районні голови?
Я працював на суднобудівельному заводі в енергомеханічному відділенні. Там було правильно: щоп’ятниці в другій половині дня всі — на госпроботи. Якщо започаткувати цей досвід, то розв’язати можна, здавалося б, і цю нерозв’язну справу.
Анатолій КОНОЗ, с. Гребеники, Миколаївська область
