У Нью-Йорку театр Метрополітен-Опера вперше від 70-х років минулого століття показує нині оперу Чайковського «Мазепа». Щоправда, «Мазепу» привозив на гастролі Маріїнський театр 1998 го року, і то стало помітнимявищем у мистецькому житті міста. Дивна річ: на теперішній постановці спектаклю стоїть печатка Метрополітен-Опера, але програмка повідомляє: «Спільна продукція з Маріїнським театром, Санкт- Петербург, Росія». Ну, нехай «co- production», але чому ж тоді поспіль всі, від диригента Валерія Гергієва до режисера-постановника Юрія Александрова і художника по костюмах Татьяни Ногінової, навіть дізайнер освітлення — усі росіяни? Так само й солісти... Але «менше з тим», як кажуть тутешні українці. Відзвучала увертюра, пішла нагору завіса — і тут почалося свято поганого смаку. На сцені танцюють гопака козаки у золотих шароварах і золотих косоворотках типу «дружба народів», ведуть хоровод дівчата у золотих сорочках і золотих плахтах із золотими віночками на голові. Запитую в антракті леді у сусідньому ряду, чи їй подобається. «Як подивитися, то потворно, але звучить чудово». І дійсно: музика блискуча, це ж Чайковський, та й голоси — першорядні.
Пішов другий акт. Тут здебільшого масові сцени, страта Кочубея та Іскри. Козацька варта, селяни, чудовий хор. Але козаки чомусь одягнені у червоні кафтани та червоні шапки з роздвоєним верхом — та це ж російські стрільці, явно забрели до «Мазепи» з «Хованщини» Мусоргського... А височезні колони зі скульптурами нагорі, що обрамляють сцену, виглядають, як типовий кітч...
Чомусь не зустрів я того вечора в Метрополітен-Опера жодного американського українця, хоч серед них, знаю, є чимало меломанів. Може, вони просто бойкотували не театр, а саме оперу, бо ж Мазепа там зображений у негативному світлі. Втім, я все ж таки знайшов українськомовного, з недавніх іммігрантів, і він сказав: «Мене звати Діма, я зі Східної України, але також вільно розмовляю українською мовою, хоч і східняк, як деякі кажуть. Мені дуже подобається ця опера. Вона дійсно репрезентує історію, історію України, історію козацтва...» Можна собі уявити, як викладали історію в Діминій школі, якщо поему Пушкіна «Полтава», на якій ґрунтується лібрето опери «Мазепа», Діма вважає реальною історією України...
Якщо піти на пошуковий сервер «Гугл» в інтернеті і відстукати латинкою слово «Мазепа», то вам за одну десяту секунди запропонують 176 тисяч статей та матеріалів про славетного гетьмана. У XIX сторіччі, за революційних часів, у Західній Європі на Мазепу дивилися як на народного героя, лідера пригнобленого народу... Це ім’я було відоме в усьому світі. У штаті Міннесота є місто Мазепа. Його ім’ям названо затоку на східному узбережжі Південної Африки. Козацькому лідерові присвячували свої твори Байрон, Жеріко, Делакруа, Ліст, Гюго. У центрі опери «Мазепа» — любовна історія юної Марії та 70-річного гетьмана, «травень — грудень», як американці кажуть. Лише побіжно згадано, що в очах Росії головним злочином Мазепи було прагнення незалежності України. Будучи главою козацької держави, він будував церкви й бібліотеки, засновував навчальні заклади, прагнув об’єднати всі українські землі й визволити Україну з-під російського протекторату. Хоча Мазепі не вдалося досягти цієї мети, він залишився в історії як прогресивний і далекоглядний лідер. Навіть Пушкін у поемі «Полтава» називає Мазепу «зрадником російського царя», але не зрадником України. Втім, опера Чайковського на такі глибини не претендує. Це просто видатний твір оперного мистецтва, і, з точки зору виконання, хоч і в недолугих костюмах і декораціях, Маріїнський театр на сцені Метрополітен-Опера звучав бездоганно. Дивно лише, що перед останнім актом у залі залишилося не більше половини глядачів. Та й то сказати, все ж таки опера — це не лише музика, а й видовище, А щоб насолоджуватися самою музикою «Мазепи», можна, зрештою, компакт-диск придбати в музичній крамниці, що за два квартали від Метрополітен-Опера...
