Коли у керівників БЮТ і ПР стали запитувати, як вони далі, після невдалої спроби домовитися, будуватимуть свої взаємовідносини, то почули, що нічого особливого не трапилося, просто відбулися переговори, як це й буває між різними політичними силами, виявилися й окремі спільні погляди, і в майбутньому БЮТ і ПР можуть продовжити таке спілкування. Знову таємно, як і до цього, і на якій основі? Відповіді журналістам звучали обтічні й загальні.
А чи є тут що приховувати, тим більше, що плани у Юлії Тимошенко і Віктора Януковича найвеличніші — стати Президентом. Це вже потім із новими силами братися й до змін Конституції, й за реформування, й за розподіл влади, й за багато що інше.
Єдина користь з усіх цих подій з переговорами для громадян України полягає в тому, що вони мали змогу краще з’ясувати, хто є хто в нашій політиці і зробити для себе певні висновки. Хоч цей розділ між нашою владою намітився вже давно, ми все ж збагатилися новими враженнями і знаннями, побачили, що від наших політиків можна чекати непередбачуваних кроків. А хто з них що виграв чи програв? Самі дійові особи та їхні однопартійці стверджують, що ніхто нічого не отримав, все залишилося на своїх місцях. Але втрати є, вони вимірюються даремним марнуванням часу і сил. Тому, за підсумками цих переговорів, є і потерпіла сторона, і нею виявилися ми, виборці, всі громадяни країни, бо в законодавчому органі триває протиборство, метушня, плетуться інтриги. І чим скоріше закінчаться ці неблаговидні вчинки в парламенті, (а їм покладуть край лише нові вибори), тим краще буде для нас всіх.
А якби вдалося домовитися, до чого це б привело? До виборів президента в парламенті, продовження повноважень нині діючої Верховної Ради, надання політичній силі, яка набрала найбільше голосів, більшої кількості мандатів, запровадження імперативного мандату. Президент Віктор Ющенко відразу ж назвав ці намагання зрадою національних інтересів та конституційним переворотом і заявив, що не допустить подібного розвитку подій.
Безперечно, рішуча позиція Президента справила відповідний вплив і стала головною перешкодою цій змові. На відміну від глави держави, у голови Верховної Ради Володимира Литвина лише одне викликало заперечення — продовження повноважень парламенту, а все інше, виходить, для нього цілком прийнятне.
Проте на всю цю веремію з широкою коаліцією можна поглянути й з іншого боку. А чи були всі ці пропозиції в передвиборній програмі БЮТ, з якими цей блок ішов на вибори? Причому позачергові, викликані звинуваченням соціалістів Олександра Мороза в тому, що вони несподівано створили коаліцію з ПР і комуністами. Тоді виборці, невдоволені таким новим об’єднанням, не проголосували за соціалістів, і ця партія опинилася поза парламентом. То чи не станеться подібне і з БЮТ, адже історія повторюється? Змінилися лише учасники домовленостей. Звичайно, там вважають себе розумниками, проте люди думають інакше, їх вже не привабити обіцянками і пустослів’ям.
Дрейф від «помаранчевого» табору завершився, і де БЮТ знайде притулок, — то його справа. Важливіше те, що вноситься ясність в розстановку політичних сил. Адже немає нічого гіршого, ніж плутанина, ошуканство, необѓрунтовані претензії, втаємничені дії, бо все це кидає тінь на людей, які дотримуються принципів, заявлених ще під час утворення об’єднання «Наша Україна». Віктор Ющенко теж пригадав на прес-конференції, що багато людей з тих, які стояли з ним на трибуні Майдану, ставши народними депутатами або зайнявши відповідальні посади в уряді, не впоралися зі своїми обов’язками. І тут немає нічого дивного. Додамо від себе: вони зіткнулися з такими вимогами, які не передбачали. Дивним є тільки те, що дехто провалив роботу не на одній ділянці, а й досі продовжує на тій чи іншій посаді спокушати долю. І ніякі казочки, що все це робиться з метою подолання кризи, досягнення стабільності, вирішення спільних завдань, тут не допоможуть. Сьогодні потрібні не розмови, а конкретний результат, і досягти його не кожному дано.
Тепер нам зрозуміло, звідки й чому йде протидія Президентові. А якби він піддався руйнівній стихії свої політичних противників і хоч би в чому, бодай найменшому, став подібним до них? Неважко визначити, що тоді сталося б з Україною.
