Молода людина — це не просто неосвічене курча. Через кілька років незважаючи на те, що для своїх батьків вона назавжди залишиться маленьким сином або донькою, вона реально керуватиме, вирішуватиме, впливатиме на життя соціуму. Щоб з’ясувати, про що думають завтрашні представники державної еліти, ми поставили ліцеїстам декілька запитань: 1. Як ви оцінюєте рівень свобод і рух до громадянського суспільства в Україні? 2. Ваш життєвий сценарій? 3. Ваш рецепт проти бідності? 4. Як ви оцінюєте рівень розвитку української мови? 5. Яке ваше ставлення до політики Росії в Чечні? І чи повинна Україна втручатися в цей конфлікт?
Ольга КУТЬКО, другий курс:
1. Україна не є повністю вільною від міжнародних чинників. Взяти хоча б Росію — зараз вона є імпортером природної сировини, і Україна так чи інакше залежить від неї.
2. Мені потрібно дуже багато працювати, щоб вдосконалюватись для себе, а насамперед на користь своєї держави.
3. Усе залежить від людини, і вона сама творить своє життя. Якщо людина хоче бути бідною, то вона такою є.
4. Поширення української мови — це процес не загальнонаціональний, а кожної людини особисто — вона сама має вирішити, якою мовою їй розмовляти.
5. Я не хочу, щоб українські хлопці їхали до Чечні і воювали на боці Росії.
Сергій ЗЛЕНКО, третій курс:
1. Я вважаю, що Україна йде правильним шляхом, головне — з нього не збитися.
2. Потрібно не соромитись приходити на допомогу, не залишатися байдужим і не заважати тим, хто робить корисну справу для суспільства.
3. Мову потрібно розглядати у двох аспектах: як державну і як рідну. Українська мова затверджена як державна, і це є законним. А що стосується української мови як рідної, то людина сама повинна обрати для себе рідну мову.
4. Росії потрібно зрозуміти, що є дві цінності — людина і закон. У війні не повинні страждати мирні люди.
Наталія ГОЛОВЛЬОВА, другий курс:
1. Так, права у нас фактично є, але люди або не знають про них, або бояться ними користуватися. Якщо розглядати рух як явище, спрямоване до громадянського суспільства, то він є. По-перше, це, звичайно, українізація, по-друге, це спроби вдосконалення правової системи. І, по-третє, найважливіше — це активна діяльність молоді, а саме участь у молодіжних конференціях, у політичних партіях.
2. Спочатку хочу сказати, що я не маю на меті займатися якоюсь однією справою. Саме тому я обрала для себе юридичну освіту, бо вона мені здається універсальною. Людина з юридичною освітою може організувати свою власну справу, що я й намагатимуся зробити в майбутньому. А щоб цього досягнути, потрібно мати перед собою тверду мету і впевненість у собі.
4. За українську мову я зараз радію. Більшість людей уже зрозуміли, що вона наша рідна, і що потрібно говорити нею. Збільшився обсяг українських періодичних видань, але видається дуже мало творів українських письменників — і це наш мінус.
Олена МАТВІЙЧУК, третій курс:
1. Україна має бути вільною, і в наших руках довести це собі і нашим дітям. Ніхто, ніякі іноземні подачки не допоможуть нашій країні — тільки наш розум, наші серця, наші руки, бажання, віра і любов до батьківщини.
Наталія ШПАКОВАТА, перший курс:
2. Ставлю перед собою багато цілей і завдань. Можливо деякі з них зависокі і заважкі, але впевнена, що наполегливо й осмислено працюючи, я обов’язково досягну свого. Я мрію стати журналістом, а ще намагаюся ніколи не забувати, що я — українка.
3. Я вважаю, що замість того, щоб звинувачувати владу в своїй бідності, треба принаймні намагатися зробити щось самому. Менше критики, більше осмисленої праці, віри в майбутнє — і все буде гаразд!
Олександра ДЕЛЕМЕНЧУК, третій курс:
1. Наше суспільство є дивною та парадоксальною спільнотою, розірваною уявними «свободами», які насправді є проявом невігластва й обмеженості. Рівень же реальних свобод, властивих відкритому суспільству, — дуже низький.
2. Сценарії мого життя прості, як світ. Це намагання чогось досягти, бути чимось для себе та інших. Сценарій мого життя грунтується на майбутньому. А я лише частинка того невідомого, що зветься майбутнім.
3. «Комплекс бідності». Зойк за майбутнім породжує духовна бідність, тож починати суспільні реформи треба вже зараз, Процес знищення комплексів — річ тривала. Треба нам, напевно, трохи злоби, радісної і молодої, як наша держава.
Антон КУШНІР, другий курс:
1. Якщо казати про свободи, то потрібно розрізняти задекларований і реально існуючий стан речей. Свободи існують, але формально, оскільки існує бюрократична система. Вихід я бачу в реальній реформі органів влади та підвищенні правової освіти населення. Новий уряд та об’єднання демократичних сил у парламенті вселяють оптимізм. Однак не треба забувати, що стрижнем діяльності влади повинна бути національна ідея.
2. Я вважаю, що людина не може передбачити своє життя — дуже багато залежить від випадковостей. Але хочу мати таку роботу, яка б приносила задоволення мені, а державі — користь. Не хотілося б бути «патріотом на печі».
Тетяна РИМАРЕНКО, третій курс:
1. Україна ще не вийшла на рівень, достатній для забезпечення тих прав, які зазначені в Конституції. А що стосується руху України до громадянського суспільства — він настільки ж ефективний, як і рекламна кампанія «памперсів».
2. Мій принцип — не визнавати ніяких принципів. Кожна ситуація унікальна за своєю суттю, і оцінювати її за якимись принципами — боягузтво взяти на себе відповідальність за власні рішення.
3. Мова відроджується, а місто українізується. Поки будуть живі ентузіасти, які розмовляють українською мовою, — вона буде існувати.
Наталія МЕЗЕНЦОВА, третій курс:
5. Відносини Росії з Чечнею — це їх справи, але вбивство людей — це не гуманно, навіть для Росії.
Ольга ДОРОШЕНКО, перший курс:
1. В Україні не достатньо свободи, бо вона не відповідає демократичним нормам. А демократизувати країну може лише молоде покоління.
4. Влада створює умови для існування, і якими вона їх створить, такою і буде наша країна — бідною чи багатою. А духовна бідність залежить від виховання і світосприймання людини.
5. Росія повинна дати Чечні автономію. Ті люди, котрі хочуть незалежності, мають право її отримати.
Марія НЕМИЛОСТИВА, третій курс:
1. Якщо ми не мали свободи протягом всієї історії, то навряд чи ми її досягнемо за найближчі 10–15 років. Але те, що люди гуртуються, збираються в партії, блоки, то це вже добре, оскільки вони прагнуть однієї мети, одного ідеалу.
2. Я за психотипом — маршал Жуков, тобто я згуртовую людей і веду їх до спільної мети. Тому я вважаю, що в майбутньому моя робота буде пов’язана з високою посадою.
3. Якщо людина не відчуває себе бідною, то вона не є такою.
4. Українізація в Україні — це парадоксально! Якщо людина з молоком матері прийняла цю культуру, то вона від неї не відмовиться.
Леся МАТВІЙЧУК, другий курс:
1. Людина — член соціуму, і що соціум скаже, те й людина буде робити, а меншість завжди залишається в опозиції. Тому я не можу сказати, що людина є вільною.
2. Я хочу об’їхати всю земну кулю або відкрити нову планету.
4. Українізація здійснюється, все більше і більше людей повертаються до своїх традицій.
Геннадій КОРНЄВ, третій курс:
4. Популяризація здійснюється, але недостатніми методами. Потрібно покращити якість мови на радіо та телебаченні. Історія показує нам гарні приклади, але доведено, що історія нічого не вчить. А якщо говорити загально, то дія породжує протидію, в розумінні не мови, а режиму, тому українізація зараз, якщо б вона здійснювалася насильницькими методами, означала б зворотній процес русифікації 70-х років. Усе повинно йти природним шляхом, і завдання держави — лише стимулювати розвиток рідної мови і поваги до неї в суспільстві.
