Вельмишановна редакціє! Прочитав публікацію О. Полив’яного («День» № 12, 2001 р.) й ось які думки вона викликала. Я зрідка читаю Вашу газету. І не тому, що вона найоб’єктивніша і найінтелектуальніша, а тому, що мій добрий знайомий робить для мене приємність: дозволяє заглянути у всі найодіозніші «шедеври» сучасної журналістики.
Ілюзій щодо політичного спрямування більшості газет, у тому числі і Вашої у мене не виникало. Абсурдна думка що «Равных «Дню» нет на просторах Украины». Місцеві любителі-експерти категорично з цим не погоджуються. На жаль, щоб сперечатися про це, у читачів немає й можливості. Сьогодні, приміром, у районній бібліотеці осідають окремі газети, підібрані випадково (окрім хіба що «Урядового кур’єра» та місцевої газети, яку часто люди називають «брехушкою» або «Бюлетень райдержадміністрації»).
Хочу зазначити, що на просторих шпальтах «Дня» з’являються час від часу привабливі історико-художні нариси, цікаві малюнки-карикатури, анекдоти, кросворди... Зрозуміло, що за газетними сторінками стоять живі люди, журналісти-трудівники, які клопочуться, співпереживають подіям, формують суспільну думку. Але чи попадають вони у ціль, в «десятку»? І головне запитання: яку мету переслідують видавці, хто користується результатами «Дня», якими засобами досягається мета і т.п.?
Слідкую за серією Ваших історико-популярних статей. До сьогодні жодний авторитетний вчений серйозно не став на захист «Велесової книги». Я переконаний — це приваблива фальшивка... А її включили навіть у шкільні програми, як брежнєвську «Малу Землю». У Вашій статті про «Слово о полку Ігоревім» випущено більшу частину інтригуючих моментів сучасного словознавства. Зокрема, нинi можна науково довести, що «Слово...» ніколи не зникало з поля зору української «культурної еліти». Навпаки, немономахове походження «Шапки Мономаха» давно усім відоме (це пустий закид у бік аморфних росіян). Мені здається, що в матеріалах на історичні теми все більше превалює прихована заполітизованість і звичайний затяганий шаблон. Передбачаю, що скоро «День» «допишеться» і до епохи Нетора Махна. Але під яким ідейним спрямуванням буде подано той та інші матеріали? У цілому свіжі публікації про Фабра, Чикаленка тощо. Проте чи справді серія матеріалів витягує на рівень «України inkognita»? До всього ще треба мати й хист, аби розкрутити унікальний історичний матеріал.
Іще одне зауваження: інформація про опус О. Бузини не в’яжеться з тим, що з’явилося згодом у Вашій же газеті про Т. Шевченка. Неделікатно, думаю, зачеплені (нишком) як українські, так і російські національні почуття (і ті й інші для мене однаково дорогі). Отже, що це — неглибока «інтелектуальність» чи всеїдність сучасної журналістики. Підозрюю, що й надруковані «Днем» «малоавторитетні оцінки» читача О. Полив’яного прийшлися саме до вподоби редакційнiй колегії. Особливо слова (без редакторської ремарки): «Достичь высот «Сiльських вiстей» вам (тобто «Дню») не хватит, ибо для этого нужно опуститься до простачества...». І далі продовжується примітивна груба образа мільйонів звичайних трудівників-читачів «Сільських вістей» (тираж газети півмільйонний): «Во всяком случае на периферии большинство как раз на уровне наиболее тиражной в Украине газеты». Я не шанувальник «Сільських вістей», але стверджую, що вона найбільш «читана» у нас в Україні. Читачі добре бачать плюси і мінуси своєї газети. Але зараз не про це.
Вину за подібнi «компліменти» повністю адресую Вам. Адже окрім «інтелектуальності» й солідності у Вас повинно бути й відчуття професійної чесності, гордості та звичайної інтелігентності. Отоді можна буде чесно поборотися за неупередженість публікацій, за мільйони читачів, за інтелектуальну Україну.
З повагою
Петро БАБЕЦЬ,
смт Межова, Дніпропетровської області
ВІД РЕДАКЦІЇ: — Ми приймаємо деякі зауваження нашого непостійного читача Петра Бабця як конструктивну критику, котра допомагає нам удосконалюватися. З іншими ми абсолютно не згодні — як, наприклад, із явною стурбованістю шановного автора заполітизованістю ЗМІ, у тому числі й «Дня», яку він нібито «знаходить» там, де її й близько немає. Що ж стосується зауваження з приводу репліки нашого читача про «Сільські вісті» — то пан Бабець переконався на прикладі власної публікації, що «День» прагне передусім максимально повно передавати погляди своїх читачів. Як робимо ми й зараз. І сподіваємося, що пан Бабець оцінить це, тим більше, що серед вітчизняних видань навряд чи багато знайдеться тих, хто готовий публікувати й настільки різко критичні відгуки на свою адресу.