Олександр КОБЕЦЬ, релігієзнавець:
— Останні кілька місяців дедалі частіше чуємо зі всіх джерел слова «пандемія», «криза», загалом те, що ми чуємо, тримає нас у напрузі та часом лякає.
Одним із найулюбленіших мотиваційних інструментів психологів, спеціалістів кризового менеджменту, а також особистісного росту є цитата з промови президента США Джона Кеннеді, яку він виголосив в Об’єднаному афроамериканському коледжі 1959 року: «Слово «криза», написане китайською мовою, складається з двох ієрогліфів: один означає «небезпека», інший — «можливість».
Розглянемо небезпеку, як «мінус», а можливість, як «плюс».
Безперечно, що в часі карантину стало більше небезпек у житті. Найбільшим викликом стала дистанційна робота та налагодження офісу онлайн, багато запланованих активностей були скасовані, а запуск власної справи відклався на невизначений час.
Але плюсів більше, ніж мінусів. Час карантину відкрив можливості для нового досвіду роботи. Будучи релігієзнавцем, я багато працюю з релігійними організаціями з питань консультування щодо організаційного розвитку та комунікацій. Тож це стало новою віхою в роботі. Бачимо, що найконсервативніший сектор — церква активно почала реформувати свої підходи до комунікаційної політики. Особисто для мене — це неоціненний досвід, коли в час серйозної кризи ми змогли на локальному рівні реалізувати фандрайзингові акції та розпочали розробку політик та процедур діяльності.
З кризи ми вийдемо іншими, організації, з якими я працюю, вийдуть з новими інструментами для роботи, я ж вийду з величезним досвідом та кількома десятками кейсів кризового менеджменту релігійних організацій.
Тетяна ШКОДIВСЬКА, аналітикиня суспільно-політичних процесів:
— Весна — пора квіткового різнобарв’я та нових задумів. Зазвичай, це час планування відпусток і я вже уявляла себе біля підніжжя Карпат чи десь біля Синевиру. Світ був відкритий, і здавалось, ніщо тебе не зупинить. Однак цього року все пішло не так. Карантин — слово, яке розділило життя на до та після.
Час — це те, чого нам завжди не вистачало, тож, працюючи вдома, ми нарешті можемо ним керувати. Ті години, які ми проводили стоячи на зупинці чи в заторах, тепер можна направити на спілкування з рідними, вивчення мов — цих прикладів може бути безліч.
Карантин став тим лакмусовим папером, який і покаже, що для нас є першочерговим.
Однак не за горами відпустка. Сфера туризму і послуг перебуває в серйозній кризі, разом з тим спостерігаємо збідніння не лише українців. Пандемія закінчиться, фінансова криза може продовжуватись довше, ніж пандемія. Важко прогнозувати, якою буде ситуація з кордонами. Тож це серйозний шанс для внутрішнього ринку, який повинен пристосуватись до викликів. Кризові явища можуть дати поштовх для розвитку економ-сегменту на внутрішньому туристичному ринку. Проаналізувавши ціни на житло сегменту економ в центрі Кракова та біля моря в Херсонській області, не бачимо суттєвої різниці, але бачимо суттєву різницю в сервісі та орієнтованості на клієнта.
Для іноземних туристів Україна — чудова країна для подорожей. У нас є що подивитись, а в поєднанні з низькими як для іноземців цінами — це новий потік туристів. Популяризація українського туристичного ринку дасть нам чудовий приріст до бюджету. Чого варте неймовірне фото «Рожевого озера», що на Херсонщині, опубліковане в травневому номері Natonal Geographic Traveller. Заради таких фото — люди їдуть відпочивати.
Співвідношення ціна-якість і орієнтація на споживача — це ті речі, які турист шукає. Тож переорієнтація на внутрішній туристичний ринок і на місцевого виробника може стати одним із позитивних факторів і збільшить надходження до місцевих бюджетів. Від цього наша область і країна тільки виграє.
Натхнення поряд — тільки простягни руку.
Ольга ЖУКОВА, консультантка ГО «Громадський центр «Нова генерація»:
— Як і більшість людей, я іноді тривожусь: «А якщо захворію, що буде з донькою? А якщо мої знання та навички не будуть потрібні людям? А якщо...».
Дуже не вистачає вільних прогулянок у парку та тренувань на майданчику. А ще не вистачає моїх відряджень у громади, інші міста. Зараз майже всі активності проходять у моїй робочій кімнаті і всі спілкування з людьми тільки через онлайн-сервіси. Я не можу проводити «живі» заходи, а це основна моя діяльність у громадській організації «ГЦ «Нова генерація».
Але карантин став часом можливостей. Я познайомилась з новими для мене онлайн-платформами і почала нарешті проводити онлайн-консультування та навчання, знімати відео і виставляти в соціальні мережі. Декілька років збиралась це робити, але все відкладала. А тепер довелось дуже швидко вчитись і перебудовувати свою діяльність. Наприклад, провела вперше у житті онлайн-навчання з графічної фасилітації для херсонських тренерок. І це дуже надихає, незважаючи на всі виклики.
Офіс нашої громадської організації тепер працює дистанційно. Замість тренінгів у громадах — знімаємо відео і викладаємо у мережу. Впроваджуємо нові проєкти, які реагують на виклики, пов’язані з пандемією. Так, вже з 15 квітня на Херсонщині розпочали роботу «гарячі» телефонні лінії та онлайн-консультування для жінок, які потерпають від домашнього насильства. Адже карантин не привід для насильства.
А ще я усвідомила, що не можна відкладати важливі речі «на потім» (просто «капітан очевидність»). Декілька років планувала подорожі за кордон. Все не встигала, бо багато роботи. А на це літо нарешті спланувала поїздку, але тепер навряд чи вона здійсниться у цьому році. Тому урок для мене: «Нічого не відкладати, робити тут і зараз все, що для тебе важливе».
