Минув останній тиждень літа. Разом із ним вщухла спека — природна, але не політична. Остання тільки набирає обертів. Усе як і має бути: залишився місяць до виборів. Але напередодні 1 вересня про політику говорити зовсім не хочеться. Окрім того, для кожного з нас останні сім днів минули по-своєму.
Свiтлана ФЕСЕНКО , художник:
— Найкраще, що відбулося зі мною протягом цього тижня — це відвідування міжнародного кінофестивалю альтернативного кіно «Кінолев-2007» у Львові. Чудова організація фестивалю, прекрасні картини. Також багато задоволення приносить мені робота над ілюстрацією книги Світлани Поваляєвої «Дитячі казки від дорослих письменниць». Це дуже цікавий проект, і я щаслива, що співпрацюю з такою талановитою людиною. Нічого поганого цього тижня не відбувалося. Тільки одне негативне враження пов’язане з тим таки фестивалем. Воно з’явилося після перегляду білоруської стрічки, знятої польськими журналістами. Фільм під назвою «Урок білоруського» розповідає про останні вибори в Білорусі, про політичну ситуацію в країні, висвітлює проблеми сучасного тоталітаризму. Ця історія вразила всіх гостей фестивалю. Я так само перейнялася проблемою наших сусідів, і хочу, аби всі побачили цей фільм.
Олексій ДОЛЯ , етнограф:
— Я думаю, що найкращею подією, що сталася, було велике і світле свято Пречистої. Також закінчився піст, можна трошки розслабитися, дозволити собі більше поїсти. А поганих подій завжди багато. Ми не можемо розпочати реставраційні роботи в Музеї народної архітектури та побуту НАН України через брак державного фінансування, маємо займатися юридичними питаннями через зазіхання сторонніх осіб на нашу землю, нашу територію. Тобто замість того, щоб віддаватися науці, етнографії, звичним справам, маємо відволікатися на такі прикрі неприємності. Тож не можу сказати, що цей тиждень вирізняеться з поміж інших чимось особливо приємним.
Наталя БАЛАБАНОВА , стилiст:
— Цього тижня я займалася придбанням нерухомості для салону краси, і з цим пов’язані як хороші, так і погані емоції, а загалом процес позитивний, але клопітливий. Також цього тижня я повернулася з відпустки, побачила сонце, море і чудові визначні пам’ятки Тунісу. Гарно відпочила, отримала натхнення, набралася сил. Зараз продовжую працювати, збираюся в Париж, де 8—9 вересня представлятиму Україну і всю Європу і робитиму внесок у розвиток світової моди. Так що зараз посилено готуюся до цієї події. Тобто позитивних емоцій у мене завжди більше, оскільки якщо навіть виникають труднощі, я налаштовуюся на те, що з усім упораюся.
Тамара ГРАДОВА , квіткарка:
— Цього тижня потішила погода, стало прохолодніше, легше, адже при такій сильній спеці просто неможливо працювати, тим більш, якщо маєш справу з квітами. Сумно, що закінчується літо, але для мого бізнесу воно видалося не надто вдалим. Саме через спеку надто швидко перецвiтають квіти і в одне з найприбутковіших для людей, що займаються квітковим бізнесом, свят року, День знань, їх майже не залишилося. Проте є й гарні події: наступного тижня нарешті поїду на відпочинок. Через брак вільного часу і надмірну заклопотаність, не було змоги відпочити влітку. Але спочатку проведу свою молодшу доньку до школи (старша вчиться в університеті). Для неї це велике свято. Особливо дівчат у віці 12-13 років тішить можливість похизуватися перед однокласницями новими черевиками на підборах, класними ручками, пеналами, і, звичайно, розповісти, як пройшло літо, в якому таборі відпочивала та інше.
Анастасія КОБЗАРЕНКО , директор Національної бібліотеки України для дітей:
— Хороше — це те, що до початку навчального року громадські організації дають нам кошти на придбання нової літератури. Хороше ще те, що ми починаємо свій навчальний рік не першого, а третього числа, коли діти вже відвідають школу і вже третього числа близько десятої ранку прийдуть до нас. До нас на початку навчального року завжди приходять першокласники, але цього року ми їх запрошуємо особливо, бо їх кількість цього разу в Україні менше. Тому їм ми приділяємо особливу увагу. Усіх, хто приходить до нас і обіцяє щось зробити для дітей, ми любимо і поважаємо. До нас прийшли представники однієї з партій і висловили бажання прийти на зустріч з першокласниками. Ми кажемо : «Будь ласка. А з чим ви можете прийти?» Вони відповіли, що прийдуть із подарунками. Подарунки привезли вже в цей четвер. Це набір для першокласника: там і ручки, і олівці, і блокноти, фарби, кольоровий папір. Приємно, що коли дитина прийде до бібліотеки, їй дадуть такий комплектик його засобів праці, за допомогою яких він буде трудитися. Мене, як бібліотекаря і тим більше представника дитячої бібліотеки, це дуже радує. Також до нас прийдуть гості, які принесуть діткам солодощі. Ще радує душу те, що до початку навчального року ми закінчуємо і поточний ремонт і капітальний ремонт книгосховища, кошти на що нам виділило Міністерство культури. Це нас дуже радує, бо книжок у нас уже багатенько, і їм було тісно у нашому колишньому книгосховищі. А тепер для них буде простір, який книжки, між іншим, дуже люблять: так вони краще зберігаються, у просторих книгосховищах їх простіше шукати, вони краще дихають. Поганого немає нічого: скоро 1 вересня, починається навчальний рік. До того ж погода нас радує.
Михайло ЛІНЕЦЬКИЙ , голова Спілки підтримки та захисту української культури «Есперо»:
— Цього тижня я повернувся з Росії. Я їздив туди на своєму авто і мене постійно дратувала відсутність вказівників. Не зрозуміло було куди я їду і в якому напрямку. Претензії до траспортників — це єдиний негатив на цьому тижні. Позитивне — це те, що я повернувся. Окрім того, у мене піднесений настрій у зв’язку з тим, що починається новий навчальний рік і в мене будуть нові учні. Я викладаю мову есперанто в ліцеї № 38 імені Валерія Молчанова. В Росії я був на міжнародній зустрічі у Приморсько-Ахтарську, де зібралося близько 180 осіб з семи країн світу: Франція, США, Ізраїль, Україна, Латвія, Росія та інші. Це була традиційна зустріч есперантистів світу. Вона була дуже цікавою з новою напруженою програмою, у якій я брав активну участь. Вже протягом сорока років я відвідую ці зустрічі. До то ж, я є головою спілки «Есперо». Ми користуємося мовою есперанто як своєю робочою мовою. Власне, робота нашої спілки на цьому і побудована — ми працюємо для встановлення зв’язків з іншими країнами і розповсюдження інформації про Україну. Наприклад, позаминулого року ми видали компакт-диск з українськими піснями мовою есперанто. Він розійшовся усім світом, а попит на нього існує і досі. Тому можу точно сказати, що зацікавленість в українській культурі є.
