Людина у цивілізованому світі на перше місце зараз ставить роботу, рівень оплати праці. Саме від них залежить родинне благополуччя, можливість задовольняти свої матеріальні і духовні потреби, гарно відпочивати. Який рівень оплати праці у нашій державі? Середня заробітна плата в Україні не дотягує навіть до 370 гривень — вартості мінімального споживчого кошика, а мінімальна становить 165 гривень, тобто менше 1 гривні за годину (до 1 липня — 80 копійок). У США рівень мінімальної оплати праці — $6 за годину, вона у 30 разів більша, ніж в Україні. Тоді треба припустити, що у нас продуктивність праці, наприклад, прибиральниці, слюсаря чи учителя в 30 разів нижча від продуктивності їхніх колег у Америці.
Що заважає нинішнім «депутатам — борцям за благо людини» прийняти мінімальну оплату праці хоча б не нижче двох гривень за годину, що в середньому становило б 350 грн. на місяць? Навіть при такій мінімальній оплаті праці зросте в три рази й частка податку. А його, у свою чергу, можна зменшити наполовину, і держава не втратить, а виграє. Бо з тіні вийдуть величезні гроші, які одразу ж дадуть можливість реально впливати на процеси, пов’язані з виробництвом, стануть стимулом для зростання добробуту трудівника, поліпшиться пенсійне забезпечення.
В усякому разі, мінімальна погодинна оплата праці, а не місячна, як це заведено у нас, давно стала цивілізованою нормою. Час і нам ставати цивілізованими у стосунках «працедавець — найманий працівник». Тим паче, що частка оплати праці у виробленій українській продукції набагато нижча, ніж у розвинених країнах, і це при тому, що у нас величезні проблеми і зі здоров’ям, і з екологією, і з нестачею фінансів для нормального відпочинку. Тобто мінімальна оплата праці не відповідає мінімальним потребам компенсації затрат організму на виробництво суспільно-корисного продукту.
