Такий шок я отримала якраз напередодні свята — 30 грудня о 12 годині дня — від Парламентського телеканалу «Рада». Показали невеликий фільм про Київський меморіальний музей Марії Заньковецької. Більшої кількості помилок і незграбностей я давно не чула! Микола Садовський неодноразово названий тут Садовим (львівський державець, мабуть, на слуху). З гордістю сказано, що Заньковецькій було присвоєно звання «народної артистки» другою після Марії Єрмолової (не применшуємо слави прекрасній росіянці, але ж головне, що українка не остання — аж ДРУГА, ось вона, наша меншовартість)! Із незграбно побудованих речень можна було здогадатися, що Садов(ий)ський із Заньковецькою ОРГАНІЗУВАЛИ СТАЦІОНАРНИЙ український театр разом із Кропивницьким, тобто започаткували театральний процес в Україні. Насправді так званий стаціонарний український театр закріпився у Києві лише 1907 року, а регулярну українську трупу організував саме Кропивницький ще 1882 року, запросивши туди початківців — Садовського і Заньковецьку. У фільмі незграбний монтаж — на одне і те ж зображення накладаються різні тексти. Існує багато повторів незначних тем... І так далі.
Все це свідчить про крайній непрофесіоналізм авторів фільму, про їхню культурну дрімучість, необізнаність і небажання себе перевірити, щось уточнити. Хоч поруч були працівники музею, різні книжки. Це звичайна журналістська зухвалість і поверховість. І безвідповідальність. Авторів фільму і керівництва Парламентського (!) телеканалу.
