Звертаємося до вас від імені кримських українських громадсько-політичних
організацій.
З 1992 року оббиваємо пороги Міністерства освіти АР Крим
з приводу відкриття на півострові шкіл з українською мовою навчання.
На догоду кримському електоратові, який і понині займає
тверду проросійську комуністичну позицію, колишній міністр освіти Романенко
В.П. офіційно, по телебаченню, заявив, що ніколи кримські діти не будуть
вчитися за київськими програмами і за львівськими підручниками. Але під
нашим тиском він змушений був видати наказ про відкриття трьох українських
шкіл, в якому, щоправда, не обумовив таких проблем, як приміщення для продекларованих
ним шкіл, забезпечення їх педагогічними кадрами та підручниками. Коментуючи
свій наказ, з метою виправдання перед «кримським народом», керівник просвітницького
олімпу неодноразово заявляв, що тих, хто бажає вчитися українською мовою,
в Криму немає.
Проте, нарешті, 1997-1998 навчального року Сімферопольським
міськвиконкомом було відкрито українську гімназію, і наші діти прийшли
до своєї рідної школи. Сьогодні їх 420, українських гімназистів, дітей
різних національностей. Вони закінчують другий навчальний рік за тяжких
умов, у пристосованих під школу приміщеннях: спочатку німецької кірхи,
а нині — в дитячому шестигруповому садочку. На майбутній же навчальний
рік ніде розмістити новонабрані перші класи, а також задовольнити прохання
тих, хто бажає навчатися українською мовою в старших класах.
Але, на жаль, керівники освіти і АРК не бажають розширення
мережі українських шкіл і класів у своїй «вотчині». Нам так і заявляють:
«Нехай вам збудують школу канадські українці». Твердження про «хороші умови
для нормальної роботи української гімназії», зроблені на основі висновків
Міністерства освіти АР Крим, абсолютно не відповідають дійсності і змушують
нас звернутися до вас, голови держави, гаранта Конституції України вирішити
на політичному рівні питання про створення належних умов, бодай трохи подібних
до того, що мають учні Сімферопольської першої (російської) гімназії, показаної
телебаченням при відкритті нашої школи.
Просимо вас доручити відповідним особам з Міністерства
освіти України (до речі, там працював, а можливо, працює ще й нині, Романенко
В.П. — знайшов місце для роботи після відставки його з посади міністра
освіти Криму. Сміх крізь сльози!), об'єктивно вивчити стан розміщення української
гімназії та Сімферопольської школи-інтернату для дітей з ЗПР в їх приміщеннях
і прийняти ухвалу про оптимальні умови функціонування обох шкіл (для ясності
звертаємо вашу увагу на інформацію газети «Кримська світлиця»).
Вважаємо, що немає більше потреби доводити вам, що розбудовувати
українську державу потрібно з національної школи народу, що дав ім'я країні.
С. САВЧЕНКО, заступник голови Всеукраїнського товариства
«Просвіта» ім. Т. Шевченка
В. ЄРМАКОВ, голова Кримської регіональної організації
Української Республіканської партії
Л. ПИЛУНСЬКИЙ, голова Кримської крайової організації
Народного Руху України
П. СЕМЕНОВА, виконавчий секретар Кримського координаційного
центру прав людини ім. П. Григоренка
(Друкується зі скороченнями. — Ред.)
КОМЕНТАР
Свою точку зору на цю проблему кореспондентові «Дня» Наталі
Трофімовій виклали посадові особи Міносвіти України та АР Крим.
Начальник Головного управління профтехосвіти Міністерства
освіти України, колишній міністр освіти Криму Валентин РОМАНЕНКО:
— Неправда, що в Криму немає українських шкіл. Є школи
й навіть українська гімназія. А щодо того, що вона в приміщенні дитсадка
— то хіба це погане приміщення для школи?
Свого часу, дійсно, гостро стояла проблема відкриття шкіл
з українською мовою навчання. Десь 1995 року, коли я ще був міністром освіти
Криму, наше міністерство видало наказ про створення українських шкіл у
Євпаторії, Керчі, Феодосії та Сімферополі. Тоді «Просвіта» запевняла: ви
тільки видайте наказ, а ми подбаємо про те, щоб набрати дітей. Наказ був
виданий, але тих, хто бажав навчатися українською мовою в достатній кількості
не знайшлося. Набрався лише один клас у Сімферополі.
Заступник начальника Управління загальноосвітньої підготовки
і гуманітарного розвитку Міністерства освіти АР Крим Тетяна ЯКОВЛЄВА:
— Відповідно до Конституції України, нашим міністерством
розроблено концепцію освіти різними мовами в АР Крим, яку в даний момент
направлено до Верховної Ради Криму. Всі громадяни республіки мають право
подати заяву й домагатися, щоб їхні діти дістали освіту тією мовою, яку
вони оберуть. У міру того, як надходять заяви, ми прагнемо задовольнити
побажання громадян. Але в залежності від кількості заяв ми можемо відкривати
або тільки класи, або школи з навчанням українською мовою. Природно, в
Криму цей процес іде повільніше, ніж хотілося б україномовному населенню,
тому що загалом Крим — російськомовний регіон. І все-таки в Криму діють
чотири школи з українською мовою навчання, досить велика кількість класів.
Крім того, аналіз ситуації показує, що кількість тих, хто навчається українською
мовою, за останні три роки щорічно збільшувалося приблизно в півтора рази.
А це показник того, що справа української освіти розвивається й розвиватиметься.
До речі, на початку вересня у всіх школах Криму проходить опитування: «Яку
мову навчання ви б хотіли обрати для своєї дитини на наступний навчальний
рік?»
Щодо безпосередньо Української школи-гімназії, то це досить
серйозна проблема, і до неї треба поставитися з розумінням. Це нова освітня
установа, діє вона другий рік і має позитивний імідж у місті. У зв'язку
з тим, що бажаючих навчатися в ній усе більше, звичайно ж, виникає проблема
з приміщенням. Свого часу їм було надано хороший дитячий садок у центрі
міста. Сімферопольський міськвиконком на чолі з мером міста Валерієм Єрмаковим
продумує питання, як забезпечити подальше зростання гімназії. Але зосереджуватися
на думці про те, що це має бути саме будівля Сімферопольської школи-інтернату
для дітей із затримкою психічного розвитку, мабуть, не треба, тому що в
Криму є тільки один такий інтернат. Треба шукати інші, оптимальніші шляхи
розв'язання проблеми, які б не ущемляли нічиїх інтересів, а особливо —
дітей, котрих і так покарало життя.
