Багато розмов точиться в останній час навколо Закону «Про соціальний захист дітей війни». Звертається до вас дитя війни. Я народився у сім’ї кадрового офіцера Макаренка Миколи Матвійовича, який у званні старшого лейтенанта загинув десь під Ростовом-на-Дону в 1941 році, коли мені було 2,5 року. До 1944 року з матір’ю проживали в селі під німецькою окупацією. Отже маю право на пільги по цьому закону. Але мене як чесну людину хвилює безліч несправедливостей у цьому законі.
Він передбачає 25-відсоткову знижку на комунальні послуги. У мене, як і у всіх депутатів ВР, у квартирі є водогін, каналізація, газ, автономне опалення. Це добре, що нам, дітям війни з міста, буде така знижка на ці послуги. Однак я добре знаю, що в селі 60—80-річні люди з ціпком ходять за 100 метрів, щоб із криниці відром набрати води. У будь-яку пору року — в дощ, мороз, снігопад ходять до туалету, який розташований десь за хлівом. Бо каналізації в селі нема і не буде. Бо це дуже дорого — прокласти каналізацію і збудувати очисні споруди. А топлять тим, що Бог послав: хмизом, дровами, вугіллям. Але дрова потрібно привезти, порубати. І занести в хату, почистити димоходи від сажі. Отже селянам за комунальні послуги платити не треба. Бо цих послуг в селі немає. Отже, і пільг із комунальних послуг діти війни в селі не матимуть. Я і ви, шановні депутати, маємо всі комунальні вигоди. Мені і декому з вас, городянам, будуть знижки на комунальні послуги. Нині переходять на диференційовані тарифи на комунальні послуги. Чим комфортніший житловий будинок, тим вищі тарифи. Отже, і більші пільги на комунальні послуги. Селяни в 99% випадків ніякої пільги по цьому закону не одержать. Я вважаю цей закон несправедливим. Тому перше запитання до депутатів ВР: «Ви вважаєте його справедливим? Може, потрібно платити тим дітям війни, які не мають побутових зручностей, певну суму, а не давати пільги тим, хто живе в комфорті?».
Багато дітей війни провели дитинство під окупацією. Як тяжко рідні діставали хліб насущний, я можу тільки здогадуватись. Дехто встиг виїхати за Волгу, Урал. Їм видавали продукти по картках. Мало, але видавали за низькими цінами. А деякі діти війни жили в концтаборах. Було б справедливо коли б депутати ВР в цьому законі передбачили величину пільг залежно, від умов їхнього життя під час війни. А що ви передбачили в Законі? Розмір пільг — це доплата до нинішньої пенсії дитини війни. І залежить від величини пенсії. Чим більша пенсія, тим більша доплата. Тому друге запитання до депутатів ВР: «Яке відношення до умов життя дітей війни під час війни має нинішня пенсія?» Ніякого! Чому ВР за базисну величину доплати взяла розмір нинішньої пенсії? Розумію, що поділити дітей війни по категоріях, групах залежно від умов їхнього життя під час війни дуже важко. Але ж депутати ВР ставили за мету якось компенсувати саме ті важкі умови життя, в роки війни. І потрібно всім дітям війни надати добавку до пенсії однакову. А ви взяли за основу — зовсім нелогічно — нинішню пенсію. І ті, що мають пенсію велику, будуть одержувати доплату більшу, ніж пенсії 90% дітей війни. Моє третє запитання депутатам ВР: «Таке положення закону справедливе з точки зору логіки, моралі, здорового глузду?» Це — найнесправедливіший варіант вирішення проблеми.
Наймолодшому громадянину з категорії дітей війни виповнилось 60 з половиною років. Всі вони мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті як пенсіонери по віку. Це пільга іншого закону, який вже діє. Ще одне запитання до депутатів ВР: «Для чого було включати цей пункт у закон «Про соціальний захист дітей війни?». Відповідь одна: «Щоб сподобатись виборцям перед виборами в 2006 році».
Ще один бік цієї «пільги». Я у місті безкоштовно користуюсь проїздом у тролейбусі, трамваї, приміським поїздом. Як пенсіонер за віком. Пенсіонери великих міст мають право безкоштовно користуватись послугами метро. А в селах? Де там громадські трамваї, тролейбуси, метро? Пенсіонер-селянин може скористатись цією пільгою, яка передбачена Законом «Про соціальний захист дітей війни», якщо витратить 5—10 гривень і приїде в обласний центр. І покатається у громадському транспорті. Бо навіть у 85% районних центрів немає громадського транспорту.
На перше півріччя 2006 року бюджетом передбачено 700 млн. гривен, отже на кожну дитину війни в місяць припадає 10—15 гривень. Ось цю суму потрібно доплачувати кожному, хто підпадає під категорію дитини війни. Це буде справедливо! В подальшому цю доплату підіймати — коли бюджет буде краще наповнюватись. Кількість пільговиків цієї категорії зменшується кожної хвилини. Бо смерть стоїть за плечима у кожного. Всі інші фантастичні «пільги», які ви хочете внести, — чистої води передвиборна пропаганда.
