Я святкую життя!
Хвалю свою спрагу, свій голод юний.
Слава Богу — я ще люблю.
Слава Богу — я ще воюю
Епіграф, узятий до статті, — це початок вірша Ірини Жиленко, що присвячено Євгенові Сверстюку. Розуміючи «інтимність» і «особистісність» цієї поезії, все ж таки наважуся її згадати в цій статті, оскільки на самому початку вірша маніфестовано два знакові поняття (концепти), що характеризують життя Євгена Олександровича. Це любов (францисканська, всепоглинаюча, людська і небесна) і боротьба, прагнення з мечем захищати власний простір від агресії. Часом нам меча таки справді не вистачає, щоб захистити себе і свою країну, але боротьба можлива лише на полі любові, а не інших цінностей. Ці два полюси — любов і боротьба — були центральними під час обговорення нової книжки Є. Сверстюка «Правда полинова», що 28 жовтня відбулося в Могилянці (книжка побачила світ у Видавничому домі «Києво-Могилянська академія»). Статті, вміщені до книжки, мають свою давнішу історію: це виступи автора на численних конференціях у різних країнах світу.
Філософія Євгена Сверстюка — це незмінна максима новітньої української історії. В час, коли брехня була канонізована (про що свідчили численні видання «Правда», «Комсомольская правда» тощо), Євген Олександрович залишався вірним своєму серцю. Це філософія серця ХХ сторіччя; філософія, за яку доводилося розплачуватися роками (не)свободи.
Ці сумні і трагічні історичні інспірації спливли на вечорі з нагоди виходу нової книжки пана Євгена. Лариса Масенко, завідувачка кафедри української мови в Могилянці, модератор того вечора, розпочала саме з екскурсу в історію, здійснивши перехід із часів тоталітарних і брехливих у час нинішній... час політичної клоунади, дешевих трюкацтв і брехні, яку знову прагнуть олюднити, позаяк усе, що говорять народні обранці, — во ім’я українського народу. Лариса Терентіївна наголосила на тому, що сама назва книжки «Правда полинова» — символічна і водночас проста. Безперечно, такі назви наразі можуть видатися архаїчними, романтичними... Нехай так, але що поганого в романтичній свідомості, яка грунтується не на ковбасній психології та прагне до високих ідеалів, утверджує національні, родинні, моральні цінності.
І сьогодні важливо знову повернутися до усвідомлення значення етики в нашому житті. Інакше мить життя втрачає свій сенс. «Правда полинова» — це гірка правда історії української культури в осмисленому пережитті однієї людини, яка від життя здобула моральне право на своє слово. Євген Сверстюк відбув заслання... 12-річне ув’язнення і заслання за літературні твори, зокрема, книжку «Собор у риштованні» (Париж, 1970). Про це згадав і Осип Зінкевич, директор видавництва «Смолоскип», згадав він і епізод, коли до його рук потрапив рукопис «Собору...».
Сьогодні в людини виникає природна потреба убезпечити майбутні покоління від помилок минулого. А ми стоїмо на порозі нової прірви. Наприкінці презентації Є. Сверстюк прочитав статтю про те, якими якостями має володіти майбутній президент України. І переконаний, що до цієї моральної планки жоден із претендентів не може дорівнятися... Принаймні — з тих, хто все ж таки стане президентом, оскільки вибір має бути зроблено. Але чому в ХХІ сторіччі після помаранчевої революції знову виникає потреба обирати менше «з двох зол»?
Публіцистика Є.Сверстюка ще чекає на своє осмислення. Та й ця книжка по-своєму незвичайна. В ній уміщено статті-виступи Євгена Олександровича за кордоном у різні періоди життя (тому в ній два автори: український філософ, дисидент Євген Сверстюк та Yevhen Sverstyuk — Посол української культури в світі, тексти якого «доступні» і для англомовного читача. Хоча є чимало статей, написаних також іншими іноземними мовами). Сам пан Сверстюк зізнався, що він за кордоном справді почуває себе послом своє країни, посланцем, який має розповісти представникам інших культур про непросту історію як із минулого, так і сьогодення. Пан Сверстюк присутній у духовному житті України в світі. І хоч не буду тішитися ілюзіями: про Україну в світі знають дуже мало, проте важливо, щоб зсередини української культури сяяла зірка етики та моральної любові.
