Саме в серпні православні та греко-католики вшановують чотири величні події. А саме — 14 серпня віддають почесті священномученикам братам Макавеям (перший Спас, медовий, «маковійська квітка»); 19 серпня святкують — Преображення Господнє (другий Спас, яблучний); 29 серпня — перенесення Нерукотворного образу Ісуса Христа в Константинополь (третій Спас, або Спас на воді) і, нарешті, 28 серпня вшановують Успіння Пресвятої Богородиці (Перша Пречиста). Щоправда, до найбільших християнських свят (празників) серед двунадесятих належать лише два із названих чотирьох — Преображення Господнє та Успіння Пресвятої Богородиці.
У серпні переплітаються прадавні події Старого і Нового Завіту. З одного боку, йдеться про дохристиянські часи. Вони пов’язані з історією єврейського народу, його монотеїстичного (однобожною) релігією, звичаями та обрядами. З іншого — йдеться про події, які безпосередньо пов’язані з життям Сина Божого і Сина Людського — Ісуса Христа та Його матері — Пресвятої Богородиці. Проте всі вони — відображення одвічної віри людини в Бога, боротьби народу за свободу та рідний край.
ФОТО АННИ ХАБАРОВОЇ, "ДЕНЬ"
Господь Бог полюбив і благословив єврейський народ за його велику побожність. На жаль, далеко не завжди вони (як і всі інші народи) свято вшановували правдивого Бога, траплялися випадки їхнього відходу від Нього, повернення до поклоніння різним божкам, ідолам... Звідси — кара Господня — чужоземне (сирійське) захоплення Палестини, руйнування міст, численні жертви людей, неволя в полоні. А 165 року до Різдва Христового Єрусалим за наказом сирійського царя Антіоха Єпіфана IV (175 — 164 рр. до н. е.) захопив генерал Аполлоній (22 тис. вояків). Суботнього дня (традиційне свято в юдеїв) його вояки жорстоко розправилися з мирними людьми. Більшість із них загинули без найменшого опору. Але знайшлися й хоробрі звитяжці віри та оборонці рідної землі. Серед них — старозавітний священик, праведний Єлеазар, його дружина Соломія та семеро їхніх синів, так званих Макавейських мучеників. Праведний старець першим віддав своє життя на тортурах, ставши взірцем мужності й чеснот для євреїв. Геройською кончиною після тортур, моральних знущань, відмови від різних пропонованих ворогами благ закінчили земне життя семеро синів — від старшого до наймолодшого, а відтак і їхня мати — Соломія, дотримуючись закону Всевишнього. Ймення «Макавеї» вони отримали від Юди Макавея, головного єврейського героя в тодішніх змаганнях за рідний край і Закон Божий. Саме завдяки повстанню під його орудою Другий Єрусалимський храм був очищений від скверни. Бог знову дарував людям Єрусалиму свободу.
На українських теренах у день пам’яті священномучеників братів Макавеїв відбувалася традиційна служба Божа. Вона починалася і закінчувалася дуже рано, оскільки діти йшли до церкви натщесерце. Відтак, ставши навколо храму віночком, хлопці та дівчатка розкладали на хустинах перед собою городні овочі. Були тут головки маку, стебельця коноплі, льону, цибулина, часничок, морковка, петрушка, зеренця бобу, стручки квасолі... У руках кожна дитина тримала «маковійські квітки» — городні, частково польові та лісні — любисток, чебрець, материнка, повняки, кудрявці... Дітей у храмі й біля нього, як тоді казали, було повно «як маку». Так, цього дня у християнстві починається піст. Тому батьки поштували дітвору пісним святочним обідом, коржами з маком, медом, пиріжками... Духовна радість усіх людей, одухотворення природи і людини в особі дітей, їхнє пошанування дарів Бога зливалися у велике святочне дійство. Це — перший Спас.
Із християнських часів маємо низку свят, на чільному місці яких — пошанування подій із земного життя Ісуса Христа. Дуже важливе місце серед них належить Преображенню Господньому. Ісус Христос того дня (19 серпня), зійшовши зі своїми учнями-апостолами — Петром, Яковом та Іоанном на гору Фавор (Тагор), преображається, перетворюється. Церква Христова теж закликає кожного вірного вийти духом на цю вершину і стати свідком чудодійної, властивої тільки Божеству Христовому, події.
В Україні на другу половину серпня — час закінчення літа і початок золотої осені — припадають жнива на яблука, груші, сливи, іншу садовину та городину. А перед їжею завжди християни дякують Всевишньому за урожай, перед масовим споживанням овочів та фруктів їх освячують у церкві. Тому й розкладають господині біля храму для освячення посеред хустки книші, пампушки та пиріжки з яблуками, сливами і просто дари саду, лісу, городу. Все, що природа від Бога та праці рук людських щорічно дарує для життя кожному. Християни висловлюють вдячність своєму Спасителю за плоди рідної землі. Це — другий Спас.
Цьогоріч українські греко-католики мали нагоду вшанувати образ Спаса Нерукотворного на полотні. Християнство має декілька прадавніх переказів про це диво. Найголовніша фабула одна — Ісус Христос вкотре засвідчив свою божественну сутність. Маємо Його образ на полотні (рушнику), яким Він витер своє обличчя після омовіння з річки. У церквах донині зберігаються і вшановуються вірними хоругви та ікони, на яких відтворений лик (голова) Ісуса Христа. У народі ця подія отримала назву — третій Спас.
Згідно із християнським вченням, Мати Божа — Марія (Пресвята Богородиця) після Вознесіння Ісуса Христа на 40-й день після Великодня прожила на землі ще деякий час (10 чи 22 роки за різними відомостями). Апостол Іоанн, як заповів йому Христос за декілька хвилин до земної кончини, прийняв її до себе, опікувався нею як рідний син. Проте настав час прощання: «Прийди, ближня моя, голубице моя, прийди благоцінний мій скарб і увійди в обітницю вічного життя...» Марія віддала свою душу в руки Господа, залишила земний світ, «ніби заснула солодким сном». Успіння — це блаженний, спокійний і радісний перехід до нового, духовного буття: «І кожен, хто живе і вірить у Мене, — не помре повік» (Іоанна 11:26). Літургійне вшанування Успіння Пресвятої Богородиці започатковано ухвалою Ефеського церковного собору (431 р.). У народі це свято зветься — Перша Пречиста. До слова, упродовж осінньо-зимового періоду маємо як три Спаси, так і три Пречисті. Кажуть: Перша Пречиста, 28 серпня, жито засіває; друга, 21 вересня, — дощем поливає, а третя, 4 грудня — снігом покриває. Від Першої Пречистої починають ходити старости, наступають «зговори», «домовляння», а згодом — заручини, сватання. Звідси й приказки: «Старости на Пречисту — в хаті речисто»; або «Як прийде Пречиста — стане дівка речиста». І в цьому теж вбачають благословення Божої Матері — Пресвятої Богородиці.
