Хоча наш конкурс «Що я хотів би змінити в Україні?» вже завершився, до нас продовжують надходити листи дітей-переможців, яким ми пропонували відповісти на міні-анкету.
Максим Мірєєв з Красноперекопська пише, що вирішив узяти участь у нашому конкурсі, бо «вважав своїм обов'язком висловити свою думку про наболілі проблеми нашої країни. Виховання, дане мені батьками, — продовжує Максим, — не дозволяє мені залишатися байдужим до політичної та соціальної нервозності в нашій країні. Тільки через марш протесту кримських татар 18 травня до Криму не приїдуть тисячі потенційних туристів, що завдасть істотного удару по держказні, а отже і по кишені багатостраждальних платників податків, двома з яких є мої батьки. Як бачите, існує пряма моя залежність від політичних і економічних змін у світі, і я вважаю, що кожна людина повинна хоч трохи розбиратися в політиці.
Взагалі-то я цікавлюся більше економікою, ніж політикою, адже в нашій країні бізнес прямо залежить від політики, викликає відповідний інтерес до неї.
На жаль, Україна не дає мені приводу пишатися нею через соціальні й економічні досягнення. Єдине, мабуть, чим я можу пишатися, то це нашими спортивними досягненнями на міжнародній арені. Ребров, Шевченко, «Динамо», Вітриченко, Медведєв, брати Клички — саме вони стали живими символами нашої країни.
Але поки політики кидаються з кутка в куток, підростає молоде покоління. Я загалом-то людина благополучна, а тому нецікава. А от більшість моїх товаришів виростає в поганих умовах, і от вже вони не можуть компенсувати для себе бідність, яка панує в Україні, спортивними досягненнями українських спортсменів. І вони ніяк не зможуть пишатися Україною, котра подарувала їм «щасливе» дитинство. На що українським депутатам-патріотам залишається сказати: «Не запитуй, що для тебе зробила Україна, спитай, що ти зробив для неї!» Але я міг би відповісти їм тим же...
Чим різниться попереднє покоління від нинішнього?
Попереднє покоління виросло за комунізму, головною умовою якого була зрівнялівка: всі зобов'язані були однаково жити, однаково думати і дякувати партії за те, що настало літо. Головним козирем комунізму пенсіонери вважають те, що у всіх була робота і не було жахливих злиднів, які оточують нас зараз.
Нинішнє покоління більш схильне до культу індивідуалізму. Це означає, що все залежить тільки від тебе: ти будуєш і вершиш свою долю, і якщо ти розумний, наполегливий і розкутий, тобі буде легше добитися в житті всього, чого ти хочеш, а якщо ти тупий, недбайливий і замкнений — ну що ж, бажаю тобі усього найкращого. Твоє життя стає небезпечнішим, адже і добитися від нього ти зможеш багато чого». Стати в майбутньому Максим хоче журналістом газети «День»!
А от Іра Осташова з Одеси пише, що її думки про перебудову України поділяє її сім'я, особливо її бабуся. З друзями ж про це Іра розмовляє рідко. До речі, у своєму поколінні наша юна читачка не бачить якихось спільних рис, вважаючи, що зараз усі молоді люди — дуже різні. «Мабуть, нас об'єднує тільки велика незалежність!» Мріє Іра знайти своє місце в житті, вірних друзів, і щоб її оточували щасливі люди.
Ми дякуємо ще раз усім учасникам конкурсу «Що я хотів би змінити в Україні?» і сьогодні оголошуємо два нові конкурси.
По-перше, для дорослих, пропонуючи їм тему «Як на вас вплинули ваші діти?».
Ця тема — плід «колективної творчості» під час редакційної зустрічі з переможцями нашого попереднього дитячого конкурсу і їхніми батьками. Нам ця тема видалася дуже важливою, оскільки зараз саме нове покоління володіє абсолютно новим потенціалом для прориву в майбутнє. Наші діти не ностальгують за минулим, за Радянською імперією в тому числі, вони не ділять Україну на Схід і Захід, вони не оцінюють політиків, виходячи з плебейського принципу «меншого зла»... Наші діти хочуть йти вперед, у майбутнє процвітаючої, вільної, демократичної України — і вони як загороджувальний загін(у гарному розумінні), який не дає нам відступати від зробленого вибору 91-го. Як сказала нещодавно Оксана Забужко , незалежність потрібна для того, щоб зрозуміти, хто ти є насправді. Так, нам поки треба багато на що перехворіти, до того ж, над нами ще тяжіють і старі стереотипи, і страх, і сумніви... У юних же немає ще власного негативного досвіду, немає страху — і вони хочуть багато що робити, багато в чому брати участь, змінюючи і себе, і країну. Як впливають погляди дітей, їхні бажання, їхні прагнення, їхні хобі і їхні негативні риси — на вас, їхніх батьків?
А для дітей від 7 до 18 років ми пропонуємо таку конкурсну тему «Хто він — герой твого часу?»
Чи є ті, кому ти симпатизуєш, на кого хотів би бути схожим? Чи існують в середовищі підлітків стандарти для наслідування — окрім голлівудських героїв чи вітчизняних рекетирів? Хто твій кумир: людина відома — чи ні, але важлива для тебе? Клички, Шевченко, Руслана Лижичко чи, може, твій батько, твоя мама, брат, вчитель?
Як завжди, кращі листи ми будемо публікувати в суботніх числах «Дня». На конверті ставте помітку: «На конкурс». Підсумки обох конкурсів ми підіб'ємо в два етапи:
11 вересня — до дня триріччя нашої газети. Переможці цього етапу будуть не тільки нагороджені оригінальними призами, а й зможуть разом з нами відсвяткувати наш день народження.
25 грудня — напередодні Нового року кращі з кращих будуть нагороджені в редакції «Дня» не менш незвичайними призами.
Успіхів усім!
