...Певним чином мракобісний спротив древньої Московії і спадкоємиці її — сьогоднішньої Росії — прогресивним європейським віянням у всі часи ставав об’єднавчим чинником — прапором росіян, на якому символічно різнонаправлені дві короновані голови чи то орлів, чи то грифів. На прапорі хоч і не написані, але чітко видимі слова — гасла, підкріплені діями — «ненависть і презирство» до всього того, «хто не з нами, а значить, проти нас». Сьогодні саме це гасло об’єднує російське суспільство і є його вирішальним чинником. Москва хоч і прикривається мирною риторикою, але в дійсності миру не бажає, тому що в разі настання миру Путіну доведеться забиратися геть з Донбасу і Криму, і він програє...
У той нікчемний мінський план «мирного урегулювання» світова спільнота (на чолі з нашим Президентом) учепилася, мабуть, радше від безсилля і зневіри у можливість мирного шляху урегулювання, від свідомості (і страху) необхідності вирішувати питання в інший (військовий) спосіб. Для Путіна застереження взагалі не існують, тож його план «врегулювання» збройного «конфлікту» на Донбасі нахабно простий: «федералізація, виведення військ України із зони АТО, спецстатус Донбасу, гарантія на невступ у НАТО і ЄС, участь у Євроазійському економічному союзі» (Б. Мірошников «Привид Гаазького трибуналу, або Останні заяви світових політиків», з інтернет-видання). Вже всьому світові видно, що в казуїстично-дипломатичний спосіб перемогти Путіна не вдасться і неможливо. Адже світова спільнота і Росія на чолі з Путіним перебувають в інших площинах людської свідомості, які, на жаль, не можуть перетнутися. Путін немовби хизується перед світом, проголошуючи: «Да! Я L’enfan terrible (ужасный ребенок). Ну и что?» Таким чином він сам собі дав індульгенцію на подальші непередбачувані дії і події, цим самим примушуючи світових лідерів рахуватися з ним і «бігати» до нього на переговори.
На тлі безпросвітного (потужно проплаченого) мороку російської пропаганди та безмежного використання в усьому світі таких потрібних Росії «корисних та безкорисних ідіотів», Європа ніяк не може змиритися з думкою, що нинішня Росія безповоротний (поки що) агресор і погодиться на якісь умовні мирні пропозиції та угоди тільки і за умови, що це буде вигідно Путіну. На мою думку, перефразовуючи видатного російського байкаря І. Крилова, можна сказати: «В каком формате ни садитесь, все в миротворцы не годитесь». Тож Європі варто зрозуміти, що сьогодні на Донбасі фронт протистояння — війни не між Росією та Україною, а між Росією і Європою та світом. Тож гасло «Сьогодні Україна, а завтра — Європа» — не чергові страшилки, а реальний загрозливий шлях розвитку подій. Путін питання перед світом ставить руба: «Або визнання Росії вирішальним чинником у світі, або...» Саме цього «або» найбільше й боїться Європа...
