Чи хто-небудь коли-небудь називатиме час, у якому ми живемо, «відлигою», я не знаю. Пропоную вирішити це питання прямо зараз, сьогодні, бо відлига іноді буває не лише в березні, а й у січні. Коли не встигнемо назвати речі своїми іменами сьогодні, то хто поручиться, що завтра не почнеться лютий, холоднеча, завірюха. Колима...
Відлига — дивна штука. У цей час назовні можуть вилізти березові сережки, підбіл, Солженіцин, Шаламов, лотки, лоточники, президенти, магазини, олігархії...
Чомусь мене зацікавили магазини. Чомусь магазини в моєму мікрорайоні. Чимось вони виявилися ближче за президентів і олігархів...
За останні три роки біля мене відкрилося одинадцять магазинів, а закрилося — шість. Це відлига? Магазини ремонтують, відкривають, завозять продукти, сантехніку, госптовари. Згодом закривають. Знову відкривають... Знову роблять ремонт.
Мені здається, що це відлига. Я ходжу цими магазинами, вибираю ті, які мені найбільше сподобалися, і всім своїм скромним сімейним бюджетом починаю їм допомагати. Умовляю дружину, що найдешевша вермішель — саме тут, що зайвих десять копійок за кетчуп — це не так і багато, що навіть коли помножити п’ять копійок, які ми даємо зверху за хліб, на тридцять днів, то все одно вийде не більш як півтори гривні за місяць. І моя дружина розуміє, і сама влаштована точнісінько так само, і навіть краще... І поки я стирчу на роботі, з’ясовує, що завідуюча магазином уже звільнилася, що милій дівчині, у котрої я купував непотрібний нам кетчуп, не платять уже три місяці, і вона, щоб дістатися на роботу, витрачає дві години й півтори гривні щодня, і що в неї є дитина — дівчинка десяти років...
Та мого сімейного бюджету не вистачає навіть попри те, що в цьому магазинчику починають відпускати найдешевше в окрузі пиво. Навіть якби я хотів, я все одно не зміг би випити його все. І магазинчик закривається. І дівчину звільняють, так і не заплативши їй навіть за серпень.
Це відлига. Бурульки націлюються влучити в голову, в сусідньому будинку незабаром відкриється знову відреставрований продуктовий магазин... Усе, напевне, владнається, і не потрібно мені свій сімейний бюджет концентрувати в якомусь одному місці, а слід розосередити його, згідно з економістами-класиками, по різних і дешевих місцях...
Та мені шкода ту дівчину, в якої я марно купував кетчуп і пив пиво. І навряд чи я насмілюся ще коли-небудь так прямо висловити свою розгубленість і повагу до всіх продавців, лоточників, лікарів, учителів, жебраків, шахтарів, бездомних... До всіх, хто потрапив у відлигу неначе у м’ясорубку. І пам’ятаючи, що мороз після відлиги загалом просто смертельний.
