Де видно сліди старих цивілізацій? Якщо розібратись, — усюди.
Єгипетські піраміди, наприклад. Або Велика китайська стіна. Американські мормони або російські старовіри. Або ось у Києві Кирилівська церква чи струмок, що починається від Жулянського аеропорту й впадає в ріку Либідь у районі автовокзалу. Або мужик, котрий бреде по автовокзалу. П'яний мужик. Не як чіп, але дуже сумний. Обговорює з кожним зустрічним наслідки югославської кризи.
Поряд бабусі продають газети, білизну, шкарпетки, сигарети, в'язальні гачки, картоплю... У підземному переході темно, тісно, брудно. Але їм — треба. Й вони продають. Потім з'являються браві молодці в міліцейській формі, бабусі всі як одна збирають свої пожитки, розвертаються і лавою виходять із підземного переходу. За півгодини повертаються на своє місце. Така гра: міліціонери вдають, що бояться бабусь, бабусі вдають, ніби побоюються міліціонерів. Умови гри всім відомі, всіма прийняті, не виконувати їх — непристойно й нечесно. Будь-який міліціонер може побачити в підземному переході свою матір, котра торгує салом, будь-яка бабуся тремтить за свого сина — (кума, свояка, просто хлопчика) міліціонера й не хоче йому неприємностей на роботі.
Насправді всі бабусі підземелля давно мають свою міліцію: хлопчиків-рекетирів, котрі збирають із них по п'ятірці-десятці, вчасно попереджають про наближення міліцейського рейду, захищають від зайвих конкурентів і наїздів ще більш непутящих хлопчиків-рекетирів. А з державною міліцією бабусі просто грають у загальноприйняту гру.
І до чого тут зміна цивілізацій запитаєте ви? Нова цивілізація не думатиме про те, що Анна Ахматова ходила по Мерингівській (нині Заньковецької) вулиці, десь недалеко від Хрещатика жив і писав свого «Лівшу» Лєсков, а Вертинський необачно народився у Києві. Нова цивілізація почнеться не з «нових росіян», і не з керівників областей, і не з адміністрації Президента.
Нова цивілізація почнеться з бабусь, котрі торгують у підземних переходах. Хтось із родичів торгуючих бабусь об'єднає їх, знайде між ними економічні зв'язки, віднайде спосіб продати їхній товар дешевше та ефективніше. Це буде перший «новий українець». Гадаю, що він уже народився. Він не буде красти у держави, не боятиметься податкової поліції, не думатиме про міліцію, якій він давно вже заплатив. Яка, власне, різниця, як називати людину, котра стежить за порядком, — міліціонером, рекетиром, шерифом? Колись на дикому Заході зібралися жителі невеликого містечка, скинулися по кілька доларів, найняли здорованя для охорони обивателів, ось вам і поліція, й закони, й податки... І чого наші законодавці собі голову сушать, як забезпечити економічне зростання? Куди простіше: або видати рекетирам міліцейське обмундирування, або платити міліції як рекетирам.
І ще «новий українець» не шукатиме різниці між уніатською церквою та церквою православною... А ще менше — між церквою автокефальною та українською Київського патріархату. Не думатиме про споконвічно український півострів. «Новий українець» думатиме про ринки збуту, а не про трагедію гетьмана Мазепи. Через те, що національні кордони будуть його цікавити в сенсі отримання прибутку, а не в розрізі родових володінь Рюриковичів. Мій «новий українець» нагодує свою матір, свою дружину, своїх дітей. Можливо, своїх родичів і, ймовірно, подасть жебракам. Що більше таких «нових українців» — то менше жебраків. Коли-небудь «новий українець» захоче подивитися бойовик на рідному грунті. І не про лікаря Лектера, а про ветеринара Онопрієнка. Хтось напише сценарій, хтось — музику до фільму, хтось цей фільм зніме. Відродяться кіно, література, естрада...
Ось тільки що робити з національною ідеєю? Та як пояснити «новому українцеві», що означає церква? Й чи буде він знати, що таке панславізм? Й чи треба йому це знати? А чи треба йому знати ще щось, окрім цін на його товар? І чи подивиться хто-небудь зі співчуттям на п'яного (не як чіп, але дуже сумного) мужика, котрий розмірковує вголос про югославську кризу?
Колись, років двадцять тому, ми всі сиділи на кухнях, пили чай, більш міцні напої, розмірковували про долі світу, літератури, свободи... «Но тикают часы, весна сменяет одна другую, розовеет, меняются названия городов...» Відбувається зміна цивілізацій. І не думайте, що вам вдасться відсидітись.
