Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Приклади «розумного» виробництва

Про те, що можна зробити на підприємствах у сьогоднішніх складних економічних умовах
29 січня, 2015 - 19:14

Згідно із статистикою, до 40 відсотків промислових підприємств України на сьогодні збиткові. Які тут можуть бути інновації? Але не все так погано. Є приклади, що можна зробити в сьогоднішніх складних економічних умовах. Про це і піде мова.

•  Добре працюють харківські підприємства — Державне підприємство (ДП) Завод «ФЕД», ВАТ «Турбоатом», ВАТ «Харківська бісквітна фабрика» та ін. Після розвалу Союзу в найбільш складному становищі опинилися федівці. Вони випускали гідро- й електроапаратуру для керування роботою літаків. І на якийсь час залишилися без замовлень — авіація не розвивалася. Але керівництво і заводчани не зневірилися.

Шукати споживачів, знати їх потреби — один з основних постулатів ринку. Послали гінців у всі кінці і знайшли замовників. Їх продукцією зацікавилися залізничники. Для масового споживання налагодили випуск якісних душів, дитячих візків. А через декілька років і авіаційне виробництво запрацювало, виникла потреба в їх виробах. Заводчани відстежують, що вимагає ринок і розширюють свою номенклатуру. Нині їх продукцію беруть в 68 країнах світу. Оскільки якість її висока, у складних польотних умовах не підведе.

•  До 27 країн світу відправляють  продукцію харківської бісквітки, де директором Герой праці України А. Коваленко. Виробники солодкого додержуються одного з правил ринку — виробляти те, що потрібне сьогодні конкретному споживачеві. І знаходять нових замовників. Нещодавно освоїли панамський ринок. Тепер взялися за азіатський. Готують продукцію типа халяй з меншою жирністю і часткою алкогольних складових, які відповідають смакам споживачів цього регіону. Харківські бісквіти вирушають навіть до Америки. Якість заокеанських споживачів влаштовує.

Ринок — мінливий. Те, що брали вчора, сьогодні може і не знадобитися. Він вимагає постійного відстеження, як то кажуть, проведення моніторингу і внесення  відповідних коректив. Таке відстеження харків’яни проводять кожного тижня, і це дає успіх. На жаль, потребу нелегкої повсякденної роботи в умовах ринку за  чверть століття сприйняли далеко не всі. Звідси і результати. Звинувачують кого завгодно, тільки не себе.

•  Звичайно, інновації вимагають впровадження прогресивного устаткування, технологій, матеріалів. Дещо в цьому напрямі робиться. Приємно, що використовується і вітчизняне устаткування. Наприклад, в ПАТ «Електромашина» закупили пили розробки рівненчан. З їх застосуванням відходи при різанні металевих труб зменшилися в 10 разів. Немає претензій і до роботи випробувальної установки, розробленої в Українському фізико-технічному інституті. Така практика спостерігається і на інших харківських підприємствах — турбінному, авіазаводі, кабельному. Це не лише сприяє економії валютних коштів, зміцненню національної валюти. Зберігаються і створюються нові робочі місця, як для представників робочих професій, так і для інженерів, дослідників. Останнє важливе для збереження в державі інтелектуального капіталу, особливо молоді, частина якої не бачить перспектив в Україні і виїжджає за кордон.

•  На жаль, грошей на значне оновлення у багатьох бракує. І сьогодні на заводах модернізують існуючі агрегати, наприклад, верстати з числовим програмним управлінням. Таким чином, досягають збільшення обсягів виробництва. Це — важливо, оскільки за нинішніх умов на багатьох підприємствах обсяги виробництва не дотягують до так званої точки беззбитковості. А підвищення ступеня використання устаткування знижує ще і так звані накладні витрати — управлінські, господарські, а також питомі амортизаційні відрахування на одиницю продукції. Відповідно знижується собівартість, зростає прибутковість роботи.

Приємно, що життя змусило рахувати, економити. На порівняно багатій бісквітці доглядають за устаткуванням, як за улюбленою дитиною. «Приїхав якось президент італійської фірми «Орландо», чия лінія з виробництва печива працює у нас, і здивувався, — розповідає заступник генерального директора Віктор Солдатенко. — У них таке устаткування працює п’ять-сім років, у нас — двадцять. Досягається за рахунок проведення ретельної профілактики, ремонтів, дотримання режимів роботи, у тому числі температурних, потрібного охолоджування обладнання».

•  Звичайно, є й інші складнощі. На одному з підприємств поскаржилися — не повертають 45 млн грн ПДВ. За ці гроші можна було б зробити суттєві інноваційні вкладення, більше заохочувати працівників. Непокоїть більш суттєве. Кращі, про яких ми говорили, а в харківському промисловому регіоні це — одиниці, в основному виробляють обладнання або комплектуючі до нього, як, наприклад, ФЕД, створені ще в радянський період. Нині техніка пішла далеко вперед, з’явилися нові технологічні уклади. З ними прийдуть і вже приходять принципово нові літаки, турбіни, електротехнічна продукція. Перехід на таку продукцію потребує величезних витрат, як і чималого часу. А ринки на той час можуть виявитися зайнятими. Як кажуть в шахах, ми втратили темп і можемо його не надолужити. Про це слід задуматися вже зараз.

Анатолій ЯКОВЛЄВ, доктор економічних наук, професор
Газета: 
Рубрика: