Невиправданий супротив
(Коментар до публікації Ігоря ЛОСЄВА «Олександр Солженіцин: «Від вільнодумця до «аятоли», «День», №73, субота, 19 квітня 2008 р.)
Стаття обґрунтована науково і правильно відображає настрої впливової більшої частини російського суспільства. Тут заявляють, що у Заходу нам нема чого учитись, ми являємо собою особливу цивілізацію високої духовності(?!), Третій Рим, тож і гріхів за нами нема, каятись нам ні в чому. Самостійність, незалежність України не сприймаються. Спроби національної інтелігенції відтворити свою правдиву історію викликають шалений спротив. Побажав би, щоб ця стаття І. Лосєва набула широкого розголосу.
Знову у виграші
(Коментар до публікації Наталії РОМАШОВОЇ «Ставка на відставку?», «День», №72, п’ятниця, 18 квітня 2008 р.)
Така вже на сьогодні ситуація: відправити Юлію Володимирівну Тимошенко у відставку — виграє від цього сама ж Тимошенко; не відправити Юлію Володимирівну у відставку, то знову ж таки виграє Тимошенко, бо найтяжчий період практично пройдено і дійсно закладено фундамент для реалізації подальших планів. Але планів чиїх? Президент програє і програватиме, бо він не вміє швидко і якісно реагувати на ситуацію. Опозиція програє і програватиме за браком досвідчених тонких політиків, там одні крикуни і матюкальники перед телекамерами позують і цим своїй же партії шкодять.
На прикладі PR-кампанії комунізму
(Коментар до публікації Ігора ЮХНОВСЬКОГО «Чи можна «скасувати» закони суспільства?», «День», №68, субота, 12 квітня 2008 р.)
Видатна Анні Безант у книзі «Езотеричне християнство, або Малі містерії» довела, що знання, використовувані людьми з низьким рівнем еволюційного розвитку, можуть спотворюватися і стати руйнівними для людства. Якщо подумати, то що таке комунізм? Всього-на-всього ідеологія. А нищівні для народу вчинки створюються не мертвими істинами, а конкретними діями людей особливого духовного рівня — недорозвинених, але хитрих. Спритні ділки, використовуючи комунізм як бренд, турбувалися про особисту користь, вони постійно одурювали і не удосконалювали ідеологію у напрямку до народу. Подібним чином може бути використана будь-яка з ідеологій. Хоча б взяти для прикладу, як негативно були використані у нас філософії трастів, а зараз таким же чином, із спотворенням суті, використовуються ідеї благодійності, різноманітних піар-кампаній та спонсорства. Таким же чином і атомну енергію було винайдено для блага людства, але знайшлися сили, які використали це наукове відкриття для примноження жаху та тривог. У практичному житті будь-яка впроваджувана політична теорія потребує обов’язкової наукової програми. Саме на цьому етапі і проявляється її відповідність законам суспільства.
Про живучість стереотипів
(Коментар до публікації «Великий українець Володимир Різун» Ігоря ЛОСЄВА, №83, 15 травня 2008)
Стосовно того, хто ж наважився визначати великих українців і чому принципово не взяв участі в азартному плебісциті, я уже висловлювався. А виступ історика І. Лосєва ще раз переконав у правильності рішення. Укотре доводиться констатувати, наскільки глибоко політика «в’їлася» у свідомість населення України, наскільки живучі стереотипи радянського тлумачення історичних процесів у нашій самосвідомості. Коли ж суспільство почне жити розумом і здоровим глуздом, а не нав’язаними містифікаціями? Видно, процес затяжний і хворобливий. Добре, що існує часопис «День» із аналітичним, незашореним і об’єктивним поглядом, у тому числі й на трагічне наше минуле. Його просвітницька роль неоціненна.
Кого обирати в опоненти
(Коментар до публікації «Розкіш і виклик свободи» Володимирa ЛЄСНОГО, №82, 14 травня 2008)
Стаття грунтовна і, на мій погляд, автора необхідно запрошувати для виступів з лекціями перед студентами кращих вузів України. Але я не став би дискутувати з хамським А. Окарою і цим самим робити йому рекламу. Його погляди притаманні багатьом російським ідеологам. Мені ближче позиція Б. Олійника, який вважає недоречним опонувати чорносотенному шовіністу К. Затуліну і цим робити йому рекламу.
