Кому допомагає протекція?
Коментар до публікації Володимира РИЖОВА «Хроніка пікіруючої авіації», «День» №71, четвер, 17 квітня 2008
«Кумівство» та протекція — проблема всіх державних підприємств. Тут визнається не компетентність, а особиста відданість начальнику. Цікаво, що ця ж хвороба роз’їдає і приватні підприємства, де власники на ключові посади, керуючись «тіньовими» інтересами, призначають відданих їм людей чи родичів без елементарних навичок та досвіду. Як результат — постійне волання про «захист національного виробника».
Де взяти факти?
Коментар до публікації Михайла ДМИТРІЄВА «Як історикам України та Росії почути один одного?», «День», №70, середа, 16 квітня 2008
Головна мотивація Дмитрієва — відсутність документів, у яких були б прямі свідчення про направленість Голодомору проти українства. Це позиція: «без бумажки ты букашка, лишь с бумажкой — человек» Навіть якщо розсекретять російські архіви, то навряд чи знайдуться такі документи. Історик повинен опиратись на факти, а не на папери, бо відомо, що «добрыми намерениями вымощен путь в ад». З цього випливає, що сучасні російські історики, з домінуванням політичної складової, українських колег не почують.
Дозволити собі бути скромним
«Соромно за наш уряд, за наш народ» — такі розмови знову чутно звідусіль. А щоб було не соромно, що треба зробити? Загалом, нічого особливого — звичайнісіньку скромність постаратися зробити стилем життя. Як же можна чого-небудь досягнути, якщо ти скромний? Дуже навіть багато чого можна «якщо цю саму скромність почати дійсно виявляти і зробити престижною. Загалом, уся річ — у початку, в русі, в пробах і помилках і в здійсненнях... Якщо, наприклад, західний міністр може собі дозволити приїхати на роботу в громадському транспорті або на велосипеді, то чому наш не дозволяє собі прийти на свою роботу просто пішки!
