Виборчу кампанію аж ніяк не назвеш нудною. Хоча б тому, що політичні перипетії обговорюють усі. Думки з приводу політичної ситуації в країні у передостанній тиждень перед виборами — у традиційній рубриці «Дня».
Дмитро КРИКУН , «Інтерньюз-Україна»:
— Вперше за багато років у країні відбуваються справді конкурентні вибори. Дуже добре, що Верховна Рада змінила законодавство про вибори (мої колеги порахували, що тоді б члени дільничних комісій мали б працювати без сну та відпочинку дві доби, а виборці стояли б у черзі кілька годин). Добре, що тим-таки членам дільничних комісій заплатять пристойні (та легальні) гроші за тяжку роботу. Дуже добре, що в теле- та радіоефірі зараз — політичне багатоголосся, і кожен, хто має що сказати, може бути почутим. Погано, що мас-медіа (не всі!) намагаються маніпулювати інформацією на користь своїх власників чи менеджерів (на жаль, і ЗМІ наших сусідів). Погано, що за вікном — ще зима. Але певен — весна обов’язково буде!
Леся БОРСУК , провідна PR-менеджер агентства «Нірвана»:
— Прикро, що на тлі загального піднесення, яке панувало на церемонії нагородження українських бронзових призерів Олімпіади у Турині, а всі державні діячі навперебій розповідали про допомогу і підтримку спорту, на питання, чи збираєтеся ви повертатися в Україну і працювати тут, фігуристи Грушина і Гончаров розповідають, що залюбки повернуться, якщо їм нададуть все необхідне для нормальних тренувань та підготовки молодих спортсменів. Поки ж що вони тренують дітей у США... Вважаю, що спортивні досягнення — це великий плюс для престижу країни, хоч якими б вони були: чи це просто участь в Олімпіаді, чи тим паче, — медаль, хай і бронзова (навіть дві). І вже цього достатньо, аби кричати про наш, хай маленький, проте достойний успіх, завойований у чесній, відкритій боротьбі, на весь світ, або принаймні на всю країну. Як це роблять наші сусіди росіяни: з кожного найменшого досягнення вони роздувають цілу піар-кампанію, виховують у громадян почуття гордості за власну державу, за тих, хто приносить їй нагороди, здобуває престиж. Ось про що мали б зараз розповідати в усіх ЗМІ, вивішувати біг-борди... Але, на жаль, цього немає. І ті, хто у своїх передвиборних програмах розповідає про підтримку спорту, культури, забувають, що промови потрібно підтверджувати реальними справами.
Приємно, що українська малеча почала більше читати. Такою приємною новиною поділилися мої давні приятелі, видавці дитячої періодики. Так от, 12 березня видавництво Вадима Дорошенка офіційно представило новий журнальчик для діток «Маленька фея та сім гномів». Приємно те, що нове видання лише за три місяці існування набрало обертів, і це без будь-якої реклами! Отже, наші діти таки читають, а їхні батьки серед безлічі друкованих видань (серед яких 85% російськомовні) все частіше обирають україномовні видання. Є втішні перспективи таки підняти україномовну періодику (та й книговидання). Хоча б спираючись на патріотизм і ентузіазм самих видавців та свідомість громадян, попри відсутність належної державної підтримки.
Олександр ВИННИКОВ , радник із правових питань Мережі громадянської дії в Україні:
— Протягом цього тижня сталася погана подія, пов’язана з виборами до Верховної Ради, — представники основних політичних сил не скористалися нагодою провести повноцінні теледебати, і навряд чи вже ці дебати стануться наступного тижня. По суті, відмова фаворитів у прямому ефірі дати відповіді на запитання, які турбують виборців, потребує дуже стриманої оцінки цих гравців на «ринку ідей». Всі практичні вигоди для майбутніх представників виборців зрозумілі — уникнути ризику виступити гірше за конкурентів, зберегти свободу дій щодо дражливих питань у майбутньому тощо. Не зрозуміло, проте, чому виборці, які власними податками оплачують проведення виборів у цілому, мають голосувати лише за фрагментарні «художні картинки» з політичної реклами. Якщо стаття 2 Закону «Про політичні партії» вимагає, щоб партії, по- перше, об’єднували прихильників загальнонаціональної програми суспільного розвитку, а по-друге, мали за мету сприяння формуванню політичній волі громадян, то відмова від теледебатів, на мою думку, має тлумачитися саме як відверте порушення цього закону. Адже громадяни так і не зможуть дізнатися, що саме ці партії пропонують і чим їхні пропозиції відрізняються від решти. І не треба посилатися на те, що програми всіх партій десь надруковано, — вони цінні для простого виборця, лише коли можна одразу порівняти зміст. Не хочу сперечатися на тему, чи втратив уряд контроль над економікою, і якою мірою такий контроль потрібен, але напевно мало довіри заслуговуватиме уряд, сформований політиками, які наперед уникають контролю громадян і вбираються у шати «недоторканності» за невизначеного — навіть не названого ними від свого імені — політичного курсу.
Валерій ЗЛИВКОВ , доцент Національного технічного університету України «КПІ», кандидат психологічних наук:
— Ухвалі про запровадження Європейською комісією загороджувальних мит на імпорт безшовних труб з України чомусь зовсім не перешкодив статус країни з ринковою економікою і скасування Конгресом США поправки Джексона — Веніка. Дуже схоже на спробу витиснення української продукції з прибуткових ринків Європи. Глибоке враження справив виступ на українських телеканалах простудженої Юлії Тимошенко. Леді Ю в черговий раз показала, що титул «самурай у спідниці», як назвав її один із журналів, вона отримала заслужено. З іншого боку, ці дії цілком укладаються в русло виборчих технологій для приваблювання уваги електорату. Ще одна подія — активне прагнення «Енергоатому» ініціювати створення в Україні повного циклу виробництва палива і атомних електростанцій. Очевидно, газова проблема початку 2006 року примусила багатьох експертів переглянути позиції. Разом з тим, з’ясовується, що Україна не планує впроваджувати технології збагачення урану, і можливо, здійснюватиме це на підприємствах Федеративної Республіки Німеччина. Чи варто в цьому разі говорити про створення замкнутого циклу виробництва ядерного палива, незалежно від зовнішніх партнерів? Чи йдеться про зміну залежності від промисловості Росії зміною залежності від промисловості Німеччині? Центральна виборча комісія закупила папір для виборчих бюлетенів у Великої Британії за ціною 10 тисяч гривень за тонну. Хоча завжди купувала за ціною 4 тисячі 500 гривень за тонну на Дніпропетровській паперовій фабриці. Бюлетень на українському папері коштував би 9 копійок, а на британському — 40. І це все на тлі розмов про нестачу грошей на фінансування виборів. Фіаско Стівена Спілберга на 78-й церемонії вручення Оскара. Спілберг, що вже ввійшов у історію кіно як творець епічної саги «Зоряні війни», «пролетів над гніздом» церемонії зі своїми фільмами «Війна світів» і «Мюнхен». Можливо, це дійсно зміна кінопоколінь, яка відбувається у світовому кінематографі.
Василь СТОЯКІН , директор Центру політичного маркетингу:
— Протягом кількох днів мені двічі пояснили на конкретних прикладах: радянський менталітет — страшна річ. Спочатку Віктор Андрійович Ющенко в прямому ефірі вичитав кримського журналіста за незнання української мови. Так і сказав, власне, — ти, холоп, щасливим маєш бути, що рідна держава тобі взагалі по-російськи розмовляти дозволяє… Зазначу, що питання тут не в статусі мови і не в особливостях його «ходіння» тією чи іншою територією. Питання в самій логіці Президента — чи повинен він вчити журналіста? Чи повинна держава служити громадянам, чи громадяни повинні служити державі? Потім заступник Тарасюка Андрій Веселовський прямо пояснив (як на гріх, — знову ж кримчанам), що вони за знаннями, досвідом і рівнем розвитку — п’ятирічні діти. А тому — не їх діло судити про НАТО… Знову ж, річ не в тім, чи потрібно Україні бути членом НАТО. Питання в тому, що влада у нас не визнає, що походить із народу. Народ дурний і тупий, народ не розуміє своєї вигоди, а тому — повинен слухати розумну владу… Я точно знаю, що демократична влада може бути розумнішою за своїх виборців. Але я ще знаю, що демократична влада відрізняється від недемократичної тим, що вона змушена поважати виборця. Не може демократ показувати, що демократи не розуміють чогось такого, що розуміє він. Він або пояснює свою позицію, або погоджується з опонентами. Ні того ні іншого ми не бачимо. Висновок очевидний…
Олена СЛЬОЗКО , старший науковий працівник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ:
— На цьому тижні вважаю подією, яка дійсно торкнулася серця кожного, смерть Слободана Мілошевича. Багато незрозумілого поки що для нас у цій смерті. Але те, що відбувалося і відбувається на Балканах, дуже часто є передумовою глобальних подій і змін у світовому порядку.
