Подальше конфігурування політичних сил у наступній Верховній Раді, резонансна заява одного з представників ЄС про безперспективність членства України в Євросоюзі навіть у найближчі 20 років, газові «непорозуміння» з Туркменістаном — детальніше про ці та інші події у щотижневій рубриці «Дня».
Галина ЗЕЛЕНЬКО , кандидат політичних наук:
— Минулий тиждень, як для країни, яка перебуває напередодні парламентських виборів, виявився напрочуд спокійним. Напевно, єдиною помітною подією, яка супроводжує виборчий процес, є факт підписання одноосібно і, напевно, у власній редакції угоди про умови спільних дій партій — потенційних переможців виборчих перегонів після виборів, зокрема щодо формування уряду. Тим самим, на мій погляд, Юлія Тимошенко зробила спробу перехопити ініціативу у «Нашої України» щодо післявиборних дій. Також Ю. Тимошенко спробувала у характерній для неї наступальній манері нав’язати потенційним колегам по коаліції власні умови її формування. Подібними діями Ю. Тимошенко натякнула нашоукраїнцям, що не надто довіряє результатам останніх соцопитувань, які засвідчують перевагу «Нашої України» на майбутніх парламентських виборах порівняно з БЮТ. Безумовно, це був черговий піар-хід БЮТу, мовляв, «ми — за об’єднання «помаранчевої» команди, однак із цим зволікає «Наша Україна». Чи мало це очікуваний ефект в очах електорату? Думаю, серед переважної більшості — ні. Оскільки цей крок — один із численних скандалів, на які виборці вже «не ведуться» й, звісно, чекають конкретних результатів. Водночас цим кроком Ю. Тимошенко продемонструвала власну рішучість і непередбачуваність і дещо «підстьобнула» потенційних колег по коаліції діяти швидше.
Міжнародне життя для України також виявилося доволі спокійним. Єдина подія, яка пригадується, — це заява одного з міністрів ЄС про безперспективність членства України в Євросоюзі навіть у найближчі 20 років. Звичайно, це — не офіційна позиція, а лише приватна точка зору високопосадовця ЄС, однак уголос було висловлено те, про що усі знали, але не говорили публічно. Проте подібне висловлювання для української правлячої еліти мало протверезний ефект і змусило їх, як кажуть, спуститися на землю та відійти від ейфорійних розмов про членство в ЄС як найближчу перспективу до вирішення тактичних завдань України, виконання яких власне й означатиме досягнення критеріїв членства. І лише потім (якщо, звісно, сама Україна не втратить інтерес) предметно говорити про членство чи радше про структуру, в яку трансформується ЄС. Упевнена, що подібна заява матиме позитивний (хоча сама по собі вона має негативний зміст) ефект для української влади й суспільства в цілому.
Ще одна подія, яка дещо прикрашає українські перспективи й демонструє небездіяльність влади, це заява прем’єр-міністра Юрія Єханурова про зняття непорозумінь із Туркменістаном у газовій сфері. Наразі невідомо, що саме було передано українському послу туркменською стороною, однак подібна інформація для української влади конче потрібна, хоча не можна бути певною, що суспільство отримає інформацію з цього питання з перших рук. Прикро, але з інформаційною політикою у нової влади все ще не складається. І, нарешті, з оцінками власне ситуації, коли новини попросту відсутні. Думаю, що відсутність якихось радикальних кроків із чийого б то не було боку — влади чи опозиції й, відповідно, помітних новин, свідчить якраз не про бездіяльність влади, а про те, що відбувається нормальний робочий процес, як і має бути у стабільній державі. Загалом же нинішня стабільність, за моїм відчуттям, якісно відрізняється від стабільності часів Л. Кучми насамперед тим, що вона все ще супроводжується надією, тоді як ще два роки тому стабільність несла в собі відчуття повної безнадійності й нагадувала радше стабільність потойбічного світу. Хоча, звісно, для країни, яка звикла до потрясінь, такий спокій здається занадто нудним.
Петро СМЕРТЕНКО , кандидат фізико-математичних наук, національний координатор програми «EUREKA» в Україні:
— Поганим цього тижня було те, що розбрат у суспільстві не зменшується. Адже хочеться бачити Україну різнобарвною не в політичному сенсі, а яскравою в усіх проявах життя, а наших співвітчизників — не розділеними безплідними політичними баталіями. Ми всі очікуємо злагоди в суспільстві на основі розумної політики, яка може надати якщо не в цей момент, то в недалекому майбутньому благополуччя всьому суспільству. Хороша новина для подальшого розвитку України сталась 22 лютого в Брюсселі, де прийнято рішення про початок вступу України в європейську інноваційну програму «EUREKA». Така ініціатива сприяє міжнародному науково-технічному співробітництву в таких найголовніших напрямах, як інформаційні технології, екологія, енергетика, нові матеріали, робототехніка та інші. Ця програма відсвяткувала своє 20-річчя в 2005 році. І, як сказав Лоуренс Ян Брінкхорст, міністр економіки Королівства Нідерланди, «EUREKA» — це й є Європа». Однією з особливостей організаційної структури європейської науково-технічної програми «EUREKA» є гнучка система організації та реалізації проектів. За підтримки національних координаторів програми здійснюється науково-технічна взаємодія як великих, так і малих компаній, дослідницьких інститутів та університетів. Пропозиції щодо конкретних проектів формуються на основі принципу «знизу—догори» за ініціативи самих учасників, через домовленість на рівні потенційних партнерів. Національний координатор визначає відповідність пропозиції цілям та завданням програми «EUREKA» та розповсюджує її через мережу національних координаторів із метою можливого приєднання до проекту організацій інших країн. Настає час нового ставлення до науки й нової форми пошукової діяльності. Кожен успішний технологічний прорив забезпечує підприємцям Європи конкурентоспроможність на глобальному ринку, а європейській громадськості — соціальну стабільність, стійкість і збалансованість суспільних інтересів. Чи не цього прагне українське суспільство?
Лариса БУРЛУЦЬКА , кандидат економічних наук, директор ВАТ «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів» (Донецька область):
— Ми, як завзяті вболівальники, надзвичайно раділи з того, що наші спортсмени-фігуристи завоювали другу бронзову медаль на зимовій Олімпіаді. Ця єдина позитивна подія, яка може хоч якось порадувати за минулий тиждень. Однак про негативні події, які були, ми можемо говорити досить довго. Насамперед нас хвилює газова криза, яка отримала новий виток розвитку — уряд (або в. о. уряд) штучно спровокував конфлікт із Туркменістаном. Тепер туркменська сторона оголосила про намір підняти ціну до 100 доларів США за тисячу кубометрів. Скільки ж він буде коштувати для заводів?! На мій погляд, Президент і уряд ведуть дивну політику, спрямовану на ескалацію напруження й розрив нормальних відносин із нашими історичними та стратегічними партнерами — Росією, Білоруссю, Туркменістаном. Наприклад, ситуацію, що склалася, ясно видно на прикладі нашого Слов’янського заводу високовольтних ізоляторів, який є одним із найбільших виробників керамічних виробів для енергетики. Наші основні споживачі — російські, українські енергогенеруючі компанії, безліч енергетичних підприємств інших країн колишнього Союзу. На нашому підприємстві працюють тисячі простих громадян України. Газ — основний енергоносій для наших технологічних процесів. Підвищення його вартості призведе до підвищення собівартості високовольтних виробів, а, отже, до зниження конкурентоспроможності нашої продукції на енергетичному ринку. Крім того, якщо хоч якось ми намагаємося стабільно платити заробітну плату, то взагалі не доводиться говорити про стабільне її збільшення, якого уряд вимагає щоквартально. Ми вже насилу конкуруємо з аналогічними російськими підприємствами, які за рахунок низьких витрат на газ, сировину і комплектуючі завоювали весь український енергетичний ринок. Тендери, що оголошуються Національною енергетичною компанією і її структурними підрозділами, незмінно виграються російськими виробниками. Тому ми сподіваємося, що в нашій країні переможе здоровий глузд, і держава в особі Президента й уряду повернеться обличчям до національного виробника.