Схоже, що народні обранці все- таки не хочуть вступати у новий рік зі старими проблемами. Так, цього тижня Верховна Рада прийняла законопроект «Про внесення змін до Цивільного кодексу України» та проголосувала за головний кошторис країни. Проте недомовленості таки залишилися... Також цього тижня телеглядачі уважно дивилися телепрем’єру серіалу «Майстер і Маргарита». Про ці та інші події тижня — у рубриці «Дня» «Що хорошого? Що поганого?»
Олександр МАЙБОРОДА, доктор історичних наук, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ:
— Найгірша ситуація склалася навколо бюджету на 2006 рік. Начебто депутати й проголосували. Але тепер — просять відхилити... Він до сих пір не затверджений. І це, безумовно, ставить у стан невизначеності всю країну: як жити, на що розраховувати, що заощаджувати. Крім того, нічого не відомо і в газових переговорах. Чим вони завершаться, ніхто не знає. Це теж становить дуже велику проблему, бо люди як з бізнесу, так і прості громадяни не можуть визначитися, на що їм розраховувати, що їх очікує у виробництві, на ринку і так далі. Це, мабуть, найгірше. Звичайно, Росія все робить, виходячи з власних інтересів. Якщо вона хоче встановити політичне домінування над Україною, то зрозуміло, що вона повинна використовувати свій газовий козир. З іншого боку, якщо Україна виживе за нових цін, зуміє зменшити енергоємність виробництва, заощадити газ, то в такому разі для Росії це буде останньою крапкою. Після цього козирів у неї вже не буде. А хороше те, що наближаються свята. Все-таки люди живуть якимись надіями, мріями і очікують від нового року чогось кращого.
Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ , заслужений економіст України, кандидат сільськогосподарських наук:
Днями відзначалася 15-річниця Державного центру зайнятості. У київському Палаці спорту навіть була організована робоча виставка, де були представлені всі обласні і районні центри зайнятості України. Прямо на цій виставці кияни могли навіть знайти собі конкретну роботу. Це дуже добре. Однак упало у вічі й негативне: не відчувалося, що в Україні самодостатньо функціонують об’єднання роботодавців. Звичайно, Державна служба зайнятості виконує функції щодо зменшення безробіття. Але знову ж таки — в Україні сьогодні немає цивілізованого соціального діалогу. Тому що урядова сторона представляє інтереси як держави, так і переважної більшості з боку роботодавців. І говорити про діалог сьогодні просто неможливо. Це позбавляє можливості не лише активно налагоджувати роботу по створенню нових робочих місць, а й в цілому стримує розвиток економіки Бо не може «влада з владою» самодостатньо забезпечувати цивілізовані стосунки, які практикуються в демократичних державах.
Хвилює ситуація з голосуванням за державний бюджет на 2006 рік та заявами, у яких звучать вимоги відмінити результати голосування. Я би назвав цю процедуру нічим іншим, як звичайною політичною свистопляскою напередодні виборів. Адже за красивими фразами важко прослідкувати вболівання за інтереси суспільства. Публічності було багато, а громадської експертизи... Лише з боку аналітичних центрів та тих громадських організацій, які очолюються або патронуються високими посадовими особами.
Тарас ШЕВЧЕНКО , директор Інституту медіаправа:
— «Вважається, що негативна інформація про особу є недостовірною». Так записано у чинному з 2003 року Цивільному кодексі, і це погано, в першу чергу, для журналістів, які не знають, за що ж їх можуть притягнути до відповідальності. Просто за негативну інформацію, навіть якщо вона правдива?! У четвер, 22 грудня, Верховна Рада України нарешті прийняла законопроект Миколи Томенка та Юрія Артеменка, який змінює статті Цивільного кодексу. Це добре, що тепер стало зрозуміло, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, «якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного». Для журналістів це означає, що саме на них покладається обов’язок доводити достовірність інформації. Так, власне, було і за старим кодексом. З іншого боку, це не так вже й добре для журналістів. Чому презумпція вини лежить саме на них? Адже головним принципом цивільного судочинства є рівність сторін, і кожна сторона, а не одна, повинна подавати докази своєї правоти. Різні країни застосовують різні правила. У Німеччині саме особа, яка судиться з журналістом, має довести, що той написав неправду, а у Великобританії застосовується принцип більшої вірогідності, за якого обидві сторони подають докази, а суд оцінює, хто швидше за все правий. Погано для журналістів, що закон наперед вважає їх винними. Добре для людини, про яку пишуть журналісти, що її інтереси максимально захищені.
