Цей тиждень виявився багатим на масштабні події. Саміт Україна — ЄС, рішення щодо надання Україні статусу країни з ринковою економікою, повернення Миколи Мельниченка — про ці та інші події тижня — у традиційній рубриці «Дня».
Василь СТОЯКІН , директор Центру політичного маркетингу:
— Подія, яку можна вважати позитивною і яка справила на мене найбільше враження, — це те, що Європейський Союз насамкінець прозрів і прийняв політичне рішення щодо надання Україні статусу країни з ринковою економікою. Єдине, що насторожує, — це той факт, що з наданням цього статусу так довго тягнули. Адже зрозуміло, що в Україні вже давно існує ринкова економіка, і реалізованo всі ті вимоги, які висуваються до країн з ринковою економікою. Тому складається враження, що йдеться просто про нагороду для нової влади, а не про справедливий підхід до України. Але в кожному випадку є свій і позитив, і негатив. Інша подія, яка не залишає байдужим, — це заява керівника СДПУ(О) Віктора Медведчука щодо використання адмінресурсу проти ініціативних груп з приводу проведення всеукраїнського референдуму щодо вступу до НАТО та Єдиного економічного простору. Це дуже неприємний момент, оскільки ще раз підкреслює дві речі. По-перше, те, що внутрішньо влада, на жаль, не змінилася. Люди нібито інші, але діють за тими самими методами, які були за влади минулої. По-друге, те, що влада не дуже хоче чути думку суспільства з цього приводу. Варто нагадати, що під час виборчої кампанії Ющенко не акцентував своєї уваги на швидкому вступі до НАТО. А зараз це стало мало не основним напрямком зовнішньої політики. Тобто тут є певна маніпуляція думкою виборців. Причому саму думку виборців з цього приводу влада не хоче чути. І пояснює це тим, що виборці нібито недостатньо обізнані в питаннях, які мають виноситися на референдум. Якось одна з газет вийшла з великим запитанням до Президента «А на Майдані все було зрозуміло?» Чому тоді зараз людям не зрозуміло, що таке НАТО? Якась дивна ситуація. Якщо влада довіряла виборцям на Майдані, то має довіряти й на референдумі щодо НАТО. Або ж вона не довіряє. Тоді треба казати, що ніякого Майдану не було, а був політтехнологічний задум.
Галина БАБІЙ , журналіст, «Радіо ЕРА»:
— Є дві речі, які дуже порадували мене цього тижня. По-перше, моя донька дуже успішно здала свою першу студентську сесію. Це — наша сімейна подія. По-друге, я дуже рада, що поважні люди і політики з’їхалися до Києва на саміт Україна—ЄС і що Україна отримала статус країни з ринковою економікою. Здається, що події розвиваються в правильному напрямку. Все-таки це — крок назустріч Європі. Щодо негативного, то вразила молодь, яка супроводжувала мене усю дорогу від Хрещатика, 26 до Філармонії, зі своєю грубою лайкою та пивом. Виявляється — це були мітингувальники, яких звезли з регіонів на підтримку чергових декларацій Наталії Вітренко. Було дуже неприємно бачити молодь в такому стані, з такими настроями і байдужими до того, за що вони приїхали мітингувати. Не хотілося б бачити на вулицях молодь, якою маніпулюють.
Олексій КУЗЬМЕНКО , аналітик, Асоціація молодих політологів України:
— Поспіх. Цим словом я б охарактеризував минулий тиждень. В основі усього, що відбувається у вітчизняній політиці, є, на жаль, політична воля володіти владою й утримувати її, а не політична культура. Президент взявся за звільнення, повернувся Мельниченко, справа Гонгадзе передана до суду — все це співпало з датою початку виборчої кампанії.
Запам’яталося те, як завмер Київ 26 листопада, поминаючи хвилиною мовчання жертв Голодомору та політичних репресій. Хотілося б знати, як в цей час поводилися громадяни на сході та півдні України. Як характеристика стану суспільства ця інформація змушує більше задуматися, аніж рейтинги тієї чи іншої політичної сили. Єдність суспільства — це те, як воно бачить і пам’ятає свою історію. 26-го була можливість дати моральну оцінку тому минулому, заявити про колективну пам’ять.
Було й погане — розтиражована національним телебаченням і пресою картинка з місця вбивства політика набула якість якогось похмурого попередження, бозна- кому адресованого, але переданого кожному. Здається, ЗМІ не можуть встояти перед спокусою «жахати» громадян, але забувають якісно інформувати.
