Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Що то за явище — «польський вболівальник боксу»?

16 листопада, 2012 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

Не знаю, чи розумів Володимир Кличко, що таке День незалежності Польщі, на початку якого відбувався бій із поляком Маріушем Вахом, але певно, що через це поєдинок був ще відважнішим. На прес-конференції після бою українець таки висловив своє захопленя: «Польські вболівальники зробили величезну роботу, їх приїхала до Гамбурга значна кількість, вони і допомогли Маріушу, як тільки могли».

Ще б пак! Адже в ніч із 10-го на 11-те листопада починалося «Свято народове», або ж День незалежності, до якого завжди прикута світова увага.

Якщо повернемося до вечора, коли боролися Володимир Кличко та Маріуш Вах, який мені вдалося переглянути в гроні поляків у Вроцлаві, то продовжу теорію про надпатріотизм поляків. На ранок після бою Інтернетом мандрувала фотографія польського «Вікінга» Ваха із підписом: «Сьогодні День незалежності Польщі: саме завдяки таким людям, які йдуть на все, Польща існує». Різну оцінку дають цьому бою спортивні та медіа-експерти, але впадає в очі те, як вболівають поляки за свого бійця: часто під час поєдинку співали традиційну пісеньку, яку виконують на День народження «Сто літ, сто літ, нехай живе Маріуш нам»! У пабах, в яких транслювали поєдинок, було порівно як хлопців, так і дівчат, які при кожному ударі не закривали очей, а тримали великі пальці (кцюкі) затиснутими до фінального гонгу.

«Під градом ударів» — такого типу заголовки можна було читати в недільних польських газетах. Або ж «Вах був тільки тлом для чудово боксуючого Кличка», наприклад так писав Артур Щепанік з «Газета Польська» — «Це перша поразка поляка на професійному ринзі, але Вах до того ж уперше бореться з поважним противником. Поєдинки братів Кличків із польськими боксерами виглядають подібними. Наші боксери страшать, погрожують, а пізніше становлять лише тло для противників. Так було у випадку Альберта Сосновськєго, Томаша Адамка. Молодший із Кличків може почутися ображеним лише з того приводу, що йому не вдалося нокаутувати противника. Вах не міг знайти дієвого рецепту на динамічний лівий прямий хук. Він мав тільки один шанс виграти поєдинок у п’ятому раунді». Для телебачення «Польсат» краків’янин, який зараз живе в США, Вах визнав: «Я розумів, що Кличко відчув цей удар, але однією акцією поєдинку не виграти».

Поляк Мачєй Новак запитав мене перед поєдинком, де я дивитимуся, як боротимуться наші боксери, тому цікаво було запитати його про поствраження. Чи існує явище «польський вболівальник боксу»? Перед боєм у Маріуша Ваха померла мама, а у Володимира Кличка тренер Еманнуель Стюарт, чи через це поєдинок виглядав більш людським?

«Шаную Ваха за його твердість і міцність, але це здавалося моментами смішним у конфронтації з Кличком. Він був страшенно повільним і технічно набагато гіршим. Однак, як кожен поляк, мав у серці надію, що він може вдарити його випадково одним несподіваним серпом і цілком несподівано переможе... Ну, але ж реалії, такі, які вони є, Кличко — чемпіон із бездоганною технікою та стратегією, а Вах тільки великий хлопець із серцем для боротьби, але з невеликими навиками. У Польщі існує певний культ боксу. Навіть Вах, який раніше був невідомим широкому загалові в той час, коли він отримав шанс поборотися за Кубок світу в найпрестижнішій ваговій категорії, так би мовити, з’явився на вустах більш грізних шанувальників боксу, і спорту загалом. Гадаю, що кожен бій є доволі людським. А те, що на ринг після бою вийшла його дружина з дитиною, як на мене, більше PR-хід. Не знаю, чи варто дитині було дивитися на те, як Кличко розбиває обличчя батькові».

У понеділкових газетах і журналах у Варшаві побачила на перших шпальтах фотографії усміхненого Кличка, а також після святкування Дня незалежності заголовки типу: «Одна Польща — два свята». Ще зранку на недільний марш Незалежності до Варшави почали з’їжджатися люди з усієї Польщі. Місто прикрасили, підготували екскурсії старовинними трамваями, концерти, виступи скаутів (польських «зухів»). Але натовп таки зробив своє: увечері у Варшаві підраховували збитки на деяких центральних вулицях після сутичок поліції з учасниками маршу. Як не старалися уникнути цього (наприклад за тиждень до 11 листопада Польське генеральне управління поліції на своєму сайті оприлюднило фотографії радикальних вболівальників, які били росіян у день матчу Польща — Росія 12 червня на цьогорічному Євро)...

Христина ГРИЩУК, Вроцлав — Барселона
Газета: 
Рубрика: