Юрій ДЮГ, виконавчий директор ГО «Антикорупційний моніторинг»:
— Увесь минулий тиждень на Рівненщині був пронизаний лише однією темою — бурштин. Як і тиждень до цього. Двічі перебував на журналістських тренінгах в інших містах. Але багатьох учасників із інших регіонів цікавило лише одне питання про наше місто: «Що у вас там у Рівному відбувається?» І дати відповідь одним реченням було важко. Тому що злочинність дивним чином переплелась із політичною корупцією, а загальнонаціональні проблеми — з місцевими. Адже питання незаконного видобутку бурштину та контролю над його потоками не дає спокійно спати не тільки місцевій владі, а й столичній. Ось тільки маю великі сумніви, що всі так хочуть узаконити ситуацію. Швидше, навпаки, всіх хвилюють потоки. Бурштинова нитка пройшла через засідання обласної ради, де нещодавно змінили голову. Тема бурштину — і у пікетах ОДА, і у приїздах верхівки «Радикальної партії Ляшка». Окремо країна обговорює пропозицію голови ОДА ввести в «бурштинові» райони підрозділи нацгвардії. Бурштин став окремою темою на «Шустер лайф». Всі про це говорять. Однак про вирішення питання законним шляхом годі й мріяти. Схоже, існуюча ситуація вигідна всім гілкам влади на всіх рівнях.
На цю тему відбувається більшість місцевих баталій, всі забули про люстрацію, реформи. Схоже, для нашого регіону треба присилати експертів не з розвитку місцевих громад, а з організованої економічної злочинності.
Олександр БУЛИГА, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею:
— Уже більше місяця співробітники Рівненського обласного краєзнавчого музею, а також місцеві жителі, які хочуть зберегти історичне обличчя міста, стурбовані ситуацією, що склалась навколо приміщення нашого закладу. Рівне за кількістю збережених історичних будівель поступається усім без винятку західноукраїнським обласним центрам. Так, найстарішою спорудою міста є дерев’яна Успенська церква. А серед кам’яниць одним із найдавніших є приміщення колишньої гімназії, де сьогодні розміщено краєзнавчий музей.
Цьогоріч у лютому ТзОВ «Українська промислово-інвестиційна група» (забудовник — фірма «Стоград») розпочала підготовчі будівельні роботи, щоб звести дванадцятиповерховий житловий будинок у зоні регулювання забудови цієї пам’ятки, яка є суміжною з територією музею. Зараз під тиском громадськості будівельні роботи призупинені. Проте «Українська промислово-інвестиційна група» у лютому-березні вже отримала погодження проектної документації у Міністерстві культури України та дозвіл на проведення земляних робіт.
Нова забудова за її масштабністю, висотою, архітектурними формами порушить сприйняття пам’ятки архітектури національного значення, якою є наш музей. Крім того, при будівництві існує загроза його руйнації.
Ще у середині 80-х років на цій ділянці планували зведення гаражів обкому партії. Тоді музейникам, яких активно підтримала громадськість, вдалось не допустити цього. Сьогодні ж голос місцевих архітекторів, художників, краєзнавців, працівників освіти та культури відбивається від стіни інвестиційної необхідності для розвитку міста, потужності компанії та розумінні її потреб чиновниками.
Ситуація, що склалась навколо музею, демонструє сучасні пріоритети та цінності. А що залишимо наступному поколінню? Не може не радувати, що сучасне будівництво має підтримку, засмучує лиш, що історична спадщина губиться серед нашого безпам’ятства.
Але є й позитивні моменти. Незважаючи ні на що, музей живе активним життям. Цього тижня представили дві виставки. Одна з них — про найстаріше підприємство міста «Бергшлос». А на іншій представлені роботи художника Георгія Косміаді. А короткометражка про Рівненський краєзнавчий музей бере участь у Нью-Йоркському Незалежному кінофестивалі.
Олександр ХАРВАТ, фотохудожник:
— Надворі — весна, в Україні очікується потепління. В епоху підвищення комунальних тарифів сама природа нам допомагає. Жаль тільки, що цього не роблять ті, хто при владі. З поганого відзначу скандальну забудову в Рівному неподалік музею. Це ганьба і явне зловживання чиновників. Я — за будівництво, але не в історичній зоні. Болючою залишається і бурштинова тема. Завдяки такому природному ресурсу Рівненщина могла б бути найбагатшою областю в Україні. Натомість гроші осідають в кишенях «кришувальників». Але, як колишній правоохоронець, вважаю, що питання можна було б вирішити і кадрово, і законодавчо.
А з позитиву відзначу відкриття виставки, присвяченої «сонячним дітям». Дорослі мали б повчитися в них, як не обманювати. Також нещодавно спільно з філармонією ми відкрили фотовиставку «Світло музики». Це знімки з концертів. Але мені здається, що музиканти у своїй грі не обманюють, інакше їх не слухали б. Хотілося б, аби політики у цьому випадку брали приклад із митців.
Андрій ЛЯШУК, лірник:
— Побував в експедиції на Поліссі — у селі Переброди Дубровицького району. Їздив разом із етнографами та фольклористами. Це село відоме тим, що там усі мешканці співають, там збереглися давні традиції. Ми записували архаїчний обряд — «креснянку». Одні кажуть, він так називається тому, що крига скресає, інші — що весна воскресає. Але коли місцеві мешканці співають: «А вже весна, а вже красна», то вимовляють — «кресна». Обряд трохи нагадує коляди — збираються дівчата по років 10—15 і ходять по хатах та співають. Вони носять із собою коровай, який випікають старші жінки. Коровай прикрашають. Беруть блискучі обгортки з цукерок, зелень, яка є о цій порі, зокрема, омелу, і роблять таке казкове дерево. Пісні співають весняні. Потім ідуть до дерев і кличуть весну. Цей обряд зараз не відтворюють масово. Але про нього пам’ятають. Можуть «креснувати» родичів, наприклад, йти до хрещеної. Ми були в одній родині, «креснянських» пісень дівчат навчила прабабуся. Обряд відбувається в останню неділю перед постом.
Із позитиву також відзначу те, що невдовзі в Рівному відбудеться показ документального фільму Ганни Яровенко «Вільні люди» про сучасних кобзарів та лірників. Його вже демонстрували у багатьох містах України, а також у Польщі.
