Публікація Указу Президента України «Про 150-річчя Східної (Кримської) війни 1853 — 1856 років» викликає дуже багато роздумів і запитань, на котрі й численні відгуки на Указ не дають відповіді. По-перше, чи ми будемо віднині відзначати роковини й інших війн, котрі вела Росія? Наприклад, ювілей російсько-японської війни 1904 — 1905 рр., загарбницькі кампанії царату в Середній Азії та на Кавказі, де українці також брали участь і виявляли не менший героїзм, аніж знаменитий наш земляк Петро Кішка?
Якщо йдеться про війни лише на українських етнотеренах, то чи будемо ми тепер відзначати монголо-татарські, литовські, польські, австро- угорські та інші ювілеї. Адже українські етнотерени й до них належали, а що вже героїв там полягло!? Й про це існує величезна література! Може є рація відзначати масові народні повстання й рухи проти різного роду загарбників України?
Ніхто нам не пояснив, чи в рамках роковин буде відзначатися героїзм інтернаціональних загонів, які зібрали Михайло Чайковський (Садик-паша) та Адам Міцкевич за допомогою європейських опонентів звірств першої половини ХIХ ст. в Російській імперії, включно з етнічними «зачистками» (поляки, євреї, іновірці тощо). Вони мали виконати свій інтернаціональний обов’язок, змагаючись із тиранією. Адже варто лише зазирнути до історії імперських нагород, і ми побачимо безліч медалей, що — дослівно — видавалися за загарбницькі війни Росії. В цих війнах брали участь відважні українці в якості справжнього гарматного м’яса.
Не зовсім зрозуміло: нинішні роковини — це має бути свято з приводу поразки жандарма Європи чи жалоба через ту руїну, котру до нас принесли царські виправи? Може, завершити святкування російської поразки у Криму вшануванням Київської козаччини?
Як відомо усім школярам, Кримська кампанія — лише епізод у низці військових протистоянь у рамках розв’язання Східного питання, коли світові потуги (також наскрізь на тоді прогнилі) не дали Росії загарбати Балкани й узяти під свою руку Східне Середземномор’я. Симптоматично: це помітив свого часу й Карл Маркс, але не дозволяла писати більшовицька цензура, як зіштовхнулися інтереси Великої Британії, Франції, Росії та німецькомовних країн у Греції, куди для визвольних змагань надходили гроші й фахівці з Великої Британії, Росії та багатьох європейських країн.
Отже, можна в рамках роковин згадати і увічнити те, як загарбникам дали по руках і не пустили до панування в Придунав’ї тощо. Цебто, нам тепер треба відзначати тільки кримський розгром чи всі війни періоду Східної кампанії?
Хто це все розтлумачить і хто про це з посадовців дбає?
ВІД РЕДАКЦІЇ: Мабуть, шановні читачі, не всі пам’ятають характеристику, яку дав Кримській війні Тарас Шевченко: «Пани скажені, як пси голодні за маслак, гризуться знову...»?
