23 листопада 2004 року в програмі, присвяченій виборам президента України, В’ячеслав Піховшек презирливо заявив, що Віктор Андрійович Ющенко цього дня склав присягу на вірність народу України, поклавши руку на якусь Біблію. Насправді ж Віктор Ющенко (тоді ще кандидат у президенти України) присягав на Острозькій Біблії, яка є символом української культури і першим повним канонічним православним виданням Святого Письма, що було здійснено в старовинному Острозі 1581 року, в стінах першого вищого навчального закладу Східної Європи — у славнозвісній Острозькій слов’яно-греко- латинській академії. (Під час інавгурації 23 січня 2005 року Президент України Віктор Ющенко, як і його попередники на найвищому державному посту, присягав на знаменитому рукописному Пересопницькому Євангелії 1556- 1561рр., що також є видатною історичною та мистецькою пам’яткою української культури. — Ред.).
Видання першої повної православної Біблії було здійснено з ініціативи князя Костянтина-Василя Острозького в результаті величезної підготовчої роботи, проведеної діячами Острозької слов’яно- греко-латинської академії. Після виходу в світ католицької Біблії Леополіти Шарфенберга (1561), кальвіністської Берестейської (Радзивілівської) Біблії (1563) та антитринітарської Несвіжської Біблії Симона Будного (1572) потреба у православному виданні Біблії постала з особливою гостротою. На той час ще не існувало повного церковнослов’янського перекладу Біблії. На церковнослов’янську мову були перекладені лише ті частини Біблії, які використовувалися під час богослужіння. Ці переклади зберігалися ще з часів першовчителів слов’янства — Кирила та Мефодія, існували в поодиноких рукописних примірниках у різних куточках православно-слов’янського світу, рясніли неточностями, якi були допущенi перекладачами та переписувачами, та явними помилками, містили різночитання, що спотворювали тлумачення Святого Письма. Більшої частини біблійних текстів у слов’янському варіанті не існувало взагалі, і їх ще треба було перекласти з грецької мови.
Князь К.-В. Острозький енергійно взявся за організацію видання Біблії. Щоб придбати тексти, він розіслав своїх посланців до Рима, Константинополя, грецьких, сербських та волоських монастирів. Вони провадили пошуки біблійних текстів «... много стран далеких вселенныя проходя… много монастырей грецких, сербских и болгарских, даже и до самого… пречестного Іеремія Архиєпископа Константина града, доидох, требуя с тщанієм и моленієм прилєжных тако людій, наказаних в писаніях святых еллинских и словенських, якоже изводов добре исправленых». Ще раніше, у 1573 р. писар Великого князівства Литовського — Михайло Гарабурда привіз князю Острозькому від московського царя Іоанна IV Грозного так звану Геннадіївську Біблію — єдиний відносно повний на той час слов’янський список, виконаний у Новгороді в 1499 р. в правління єпископа Геннадія.
Над перекладами привезених списків Біблій на церковнослов’янську мову, узгодженням їх з православною теологією та з першоджерелами працював гурток учених академії на чолі з ректором Г. Д. Смотрицьким. Це припущення підтверджує той факт, що саме Г. Смотрицький написав до Біблії дві передмови та вірш на герб князя К.-В. Острозького. Найбільшу роль у текстологічній підготовці відіграли великі Діонісій Раллі Палеолог, а також вчені греки Євстахій Нафанаїл (Натаніель) з Криту та Мосхолуп, а також знавці теологічної літератури Василь Суразький та Тимофій Михайлович. У підготовці текстів Біблії також брали активну участь поет-кальвініст Андрій Римша та Острозький протопоп Терентій Іванівський.
Одностайно було вирішено «неизмєнно» іти за «Септуагінтою» — першим перекладом Біблії (Старого Завіту) на грецьку мову, який здійснили 72 «богомудрых преводника» в III ст. до н. е. за часів Птоломея Філадельфа у м. Олександрія. Від Римського папи Григорія ХIII її привіз до Острога в подарунок князю Діонісій Раллі Палеолог. У одному з своїх листів князь К.-В. Острозький згодом засвідчував, що видана в Острозі Біблія є «неначе дочкою» Біблії, привезеної Палеологом. На титульному аркуші Острозької Біблії було підкреслено, що вона слідує «єліко мощно» грецькій Септуагінті. Крім того, тексти Острозької Біблії готувалися на основі Геннадіївської Біблії 1499 р. та латинської Вульгати, перекладеної хорватом домініканцем Веніаміном. Деякі книги перекладалися безпосередньо з грецьких оригіналів, було використано також найдавнішу кирило-мефодіївську редакцію IX ст. (де звернено головну увагу на розуміння тексту), українські рукописи 70—80-х років XV ст. Переклад звірявся з чеським виданням Біблії 1495 р. та іншими Бібліями.
Видавці Біблії свідомо вирішили подати текст книги старослов’янською мовою, що склало би враження давнього автентичного перекладу епохи князя Володимира. Церковно-слов’янська мова, авторитет якої був освячений традиціями, була доступна освіченим людям всіх православних країн і служила засобом міжслов’янського спілкування. Острозька Біблія була значним спільним кроком у розвитку старослов’янської мови, зробленим острозькими книжниками та І.Федоровим. Редакційна комісія прагнула домогтися якомога більшої чистоти слов’янської мови. І хоча в тексті є багато українізмів, він став зразковим для східно- та південно-слов’янських народів, обов’язковою літературною нормою.
Величезна праця острозьких вчених та друкаря Івана Федорова (Федоровича) була завершена 12 серпня 1581 р. Тираж Біблії на той час був досить великим, він становив біля 1500 екземплярів. У кожному екземплярі — 1256 сторінок та 3 200 000 друкарських знаків. Примірники книги почали швидко розходитись українсько-білоруськими землями Речі Посполитої, потрапляли до Московського царства, до болгар і сербів, що перебували під владою Туреччини. За умов польсько-католицького утиску та невтішного стану православ’я загалом після загибелі Візантії Острозька Біблія відігравала роль великої духовної сили, що єднала всіх сповідників православної віри, довела всьому світові духовну зрілість нашої нації і стала символом національної культури. Часто вона представляла слов’янську книжність за кордоном. Її подарували Римському папі Григорію XIII, послу англійської королеви Єлизавети Джону Горсею, шведському королю Густаву Адольфу. Острозька Біблія була подарована також Римському папі Іоанну Павлу II під час його перебування в Україні в 2000 роцi.
Сьогодні одним із провідних теологів і дослідників Острозької Біблії є отець Рафаїл Турконяк. Двадцятилітня титанічна праця професора Рафаїла Турконяка присвячена дослідженню та перекладу Острозької Біблії на сучасну українську мову. Вона дає підстави стверджувати, що на сьогодні це єдина слов’яномовна канонічна біблія, перекладена з автентичних першоджерел, за якою мають звірятися всі її переклади.
