Для політичної сили, яка бажає залишитися в майбутньому на політичній мапі України, участь у президентській гонці — економічно дуже вигідний проект. Для нових політичних сил це можливість заявити про себе, для постійних учасників політичної тусовки — можливість про себе нагадати, для поміркованих політиків — можливість застерегти владу і суспільство від необачних, шкідливих для країни дій, а для державних діячів — можливість довести до суспільства стратегію розвитку держави на майбутні десятиліття. Вирішальним мотивом перегонів буде намагання влади зберегти свої панівні позиції в державі. Провладні кандидати ЗАЗДАЛЕГІДЬ ОГОЛОСИЛИ СЕБЕ ФАВОРИТАМИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕГОНІВ І СТВОРИЛИ УМОВИ, ЗА ЯКИХ НІХТО ІНШИЙ ОТРИМАТИ ПЕРЕМОГУ НЕ ЗМОЖЕ. До провладних кандидатів я відношу всіх кандидатів, що є представниками президентської, парламентської та урядової гілки влади, — і вони найбільше зацікавлені у великій кількості кандидатів. Терміни президентської кампанії пропонують зменшити, що при великій кількості претендентів значно обмежує можливості ведення виборчої кампанії в центральних ЗМІ, а реклама кандидатів-представників влади буде на екранах щодня, у вигляді соціальної реклами або у вигляді роликів, що висвітлюють їхню діяльність як посадових осіб.
Склад виборчих комісій пропонують формувати таким чином, щоб ніхто не заважав «правильно» підрахувати волевиявлення народу.
Мине зовсім небагато часу, й ціла армія «мисливців» уже офіційно вийде на полювання за голосами виборців.
В інших умовах — виборці. У них немає ані аналітичних центрів, ані радників і консультантів, немає можливості звернутися до фахівців із виборчих технологій. Виборці змушені самі турбуватися про свою інформаційно-психологічну безпеку й самі захищатися від таємного психологічного примусу, вести нерівну боротьбу в несприятливих для себе інформаційно-комунікативних умовах. Але навіть озброєна знаннями в галузі політтехнологій особа не може захистити себе, коли їй пропонують вибори без вибору.
Проаналізувавши список майбутніх кандидатів, що вже заявили про свою участь у майбутніх перегонах, я дійшов висновку, що мені голосувати немає за кого.
Мені сподобалася, на перший погляд, кандидатура Арсенія Яценюка. Але...
Згадайте, як Арсеній Петрович оголосив про створення «Фронту змін», повідомив про створення кол-центру, до якого можуть звернутися громадяни зі своїми пропозиціями. Я зателефонував до приймальної народного депутата з пропозицією надати новому лідерові безкоштовно допомогу в створенні нової — не за назвою, а по суті — організації. Після нетривалого телефонного допиту, основними запитаннями якого були: яку організацію я представляю та на якій посаді працюю, — мені повідомили, що інформація буде передана до головного офісу й мені зателефонують. Пройшло близько двох місяців, але з головного офісу жодної реакції. Мені стало цікаво. Лідер організації запрошує громадян до участі, громадянин відгукується на запрошення, у відповідь — мовчання. Як це розуміти? ЩО це? Нове політичне закрите акціонерне товариство, а запрошення громадян до участі — лише для того, щоб попіаритися?
Арсеній Петрович поки що не президент і навіть поки що не кандидат у президенти, а рядовий народний депутат. І якщо зараз не тільки він, а й його помічник-консультант недоступні для виборця, то що буде, коли він обійме високу державну посаду? Це аргумент, який змусив мене змінити своє ставлення до кандидатури Арсенія Яценюка.
Таким чином, особисто для мене майбутні президентські перегони будуть виборами без вибору. Але до офіційного початку виборчої кампанії ще є час, і, можливо, ще з’явиться кандидат, за якого я зможу віддати свій голос.
