Шановна Ларисо Олексіївно!
Щойно закінчив читати «Силу м’якого знака», яку Ви мені подарували під час прес-клубу в Миколаєві. І поки не охолов, вирішив відгукнутися цим листом. На мій погляд, важко навіть собі уявити, який духовний Собор для формування української національної самосвідомості створений Вами та редакцією «Дня» виданням цієї книги. Як я шкодую, що представники мого покоління не встигли ознайомитися з усіма цими матеріалами раніше. І як радий, що зможу тепер знайомити з ними своїх студентів.
Величезне спасибі Вам і Вашим колегам за цей громадянський подвиг!
Для мене був особливо цікавий матеріал, пов’язаний з Мазепою, оскільки одна моя історико-психологічна новела, над якою я багато працював, присвячена йому. На мій погляд, психолога й письменника, в нашій українській літературі та науці з вини Пушкіна недооціненніми є роль і значення Матрони - коханої жінки Івана Мазепи. Не говоритися про це жодного слова й у цікавій роботі Оксани Пахльовської. Але це доля багатьох жінок, що опиняються в образливій тіні поряд зі своїми великими коханими чоловіками...
З величезною повагою і побажанням подальших успіхів у Вашій роботі.
