Серед багатьох святих християнської церкви Миколая Чудотворця — архієпископа Мирлікійського шанують в усьому світі не тільки християни, а й мусульмани. Він став покровителем рибалок, мореплавців та військових моряків.
Народився Миколай 280 року за царювання Валеріана в лікійському місті Патари від благочестивих батьків Феофана і Нонни (нині це територія Туреччини). Він був єдиним їхнім сином. Виростав він в осяганні віри Христової, вивченні слова Божого і домашніх молитов. Після смерті батьків залишилася велика спадщина, яку Миколай роздавав бідним і знедоленим. Робив це таємно, щоб люди не знали і не дякували за допомогу. Але їм було відомо про його добрі вчинки.
У місті Патари жив дуже багатий купець, котрий мав трьох доньок. Коли доньки виросли, торговельні справи у нього склались так, що він розорився. Тоді в купця виник злочинний план використати красу своїх доньок, щоб здобути засоби для прожиття. Миколай дізнався про це і вирішив урятувати його та його доньок від гріховної загибелі. Чудотворець вночі непомітно підійшов до будинку цього купця і кинув у вікно мішечок із золотими монетами. Знайшовши їх, купець зрадів і видав заміж старшу доньку, давши їй необхідний посаг. Через деякий час Миколай підкинув мішечок із золотими монетами для середньої доньки, а потім і для наймолодшої. Коли Миколай підкидав третій мішечок, купець побачив його, впав у ноги Чудотворцю й зі сльозами дякував йому за спасіння його сім’ї від страшного гріха і ганьби. Влаштувавши своїх доньок, купець поліпшив свої торговельні справи і став допомагати бідним людям, як це робив Миколай Чудотворець.
Якось Миколай відвідав Палестину і поклонився Святим місцям. Повернувшись додому, він мав намір піти в пустелю і провести решту життя відлюдно в молитвах Богу. Та це не було угодно Господу, який призначив його на роль доброго архіпастиря. І почув Миколай голос, який велів йому повернутися на батьківщину і служити людям. Не бажаючи жити в рідному місті, де його всі знали й вихваляли, він пішов у недалеку Миру, яка була головним містом Лікії й мала єпископську кафедру (звідси й Мирлікійський).
Миколай поселився в Мирі як бідняк. Приходив до храму щодня, щойно в ньому відчинялися двері. Минав час. Одного дня помер єпископ Мири. Сановиті церковники сусідніх єпархій зібралися, щоб обрати нового єпископа. Довго не могли зробити вибір, аж доки Бог не підказав старшому архіпастирю: той чоловік, котрий зайде у храм першим зранку, і має стати єпископом. Миколай за звичаєм прийшов молитися першим на зорі, от його і висвятили на єпископа міста Мира.
Коли почалося гоніння на християнську церкву за правління імператора Діоклетіана (284—305), Миколая було ув’язнено. Але й там він підтримував добрим словом страждальників. Згодом до влади прийшов імператор Костянтин Великий (313—357), який підтримував християн, і Миколай повернувся до своєї пастви.
Складно переказати всі випадки його допомоги і здійснені чудеса. Так, одного разу в Лікії стався голод. Чудотворець з’явився уві сні купцеві, котрий завантажував зерном свій корабель в Італії, дав йому золоті монети і звелів пливти в місто Мира. Прокинувшись і знайшовши в руці монети, купець не насмілився порушити наказ Миколая, а привіз зерно в голодний край і розказав мешканцям про чудесне видіння. Таким чином було врятовано людей від голодної смерті.
У ті часи в багатьох церквах точилися дебати з приводу аріанської єресі, яка відкидала Ісуса Христа. Для встановлення миру в церкві імператор Костянтин Великий скликав вселенський Собор у місті Нікеї 325 р. Був там і Миколай Мирлікійський. Собор затвердив догмати християнської віри — склав Символ віри, в якому виклав без розбіжностей істину про Ісуса Христа як єдинородного сина Божого. Вселенський собор засудив також єресь Арія.
Повернувшись до своєї пастви, Миколай Чудотворець продовжував проповідувати істинне вчення церкви, через що і «житіє його було свято, і слово його сіллю премудрості розчинено». Саме за це його так любив народ.
Відійшов Миколай до Господа 19 грудня 350 р. і похований у місті Мира. А святим його оголосили, коли почастішали випадки зцілення хворих, які молилися біля його могили.
