У приміському поїзді Льві—Сянки 14 лютого багато молодих пар. Закохані прямують до Самбора — вклонитися мощам святого Валентина у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Для більшості хлопців і дівчат це перше й останнє паломництво. Про існування останків святого мученика вони здебільшого дізналися від ведучих улюблених телевізійних каналів. Відвідини храму часто передують побаченню, тож окремі дівчата зайдуть до Дому Господнього у відвертих панчохах і на підборах.
Після служби закохані відвідають розважальні заходи, що їх вперше до цього свята підготувала місцева влада: концерт на центральній площі, святковий ярмарок, бліц-побачення для тих, хто ще не встиг знайти собі компаньйона.
Образ святого Валентина в Самборі використовують у комерційних цілях із початку двохтисячних. Перший час після розпаду СРСР про мощі покровителя закоханих інерційно мовчали. Але згодом інформація просочилася, обросла легендами, почав накльовуватися перспективний бренд.
У 2013 році дійшло до того, що тодішній міський голова Тарас Копиляк обіцяв транспортний засіб усім самбірським малюкам, які народяться через дев’ять місяців від 14 лютого. Свідчення про чудодійні мощі сягнули сусідки Польщі, у Самборі почастішало інтернаціональних шлюбів.
Проте такого ажіотажу, як цього року, у місті ще не було. День закоханих припав на неділю, тож містяни вийшли на відпочинок із сім’ями. Самбірська рада, у свою чергу, вирішила не розбирати різдвяний ярмарок і протримала його до середини лютого. Під торговою маркою «Святий Валентин» життя в районному центрі ожило.
Церква такому застосуванню образу святого не пручається. Зранку 14 лютого скляний саркофаг з мощами переносять із бічного престолу на центральний тетрапод. Окрім планових літургій, читається молитва до святого Валентина — аби не розчарувати туристів.
Люди, що підтягуються до храму з домівок, маршруток, електричок, шикуються в довгі черги. Упродовж дня натовпу не меншає, хрестини доводиться проводити в захристі — бічному приміщенні, де зберігаються предмети культу. Люди заходять туди через задній двір.
Про те, чому церква йде на повідку в бізнесу, добре знає отець Тарас Рисей, священик Храму Різдва Пресвятої Богородиці. Отець переконаний, що попсовий образ святого Валентина має бути переосмислений. Виявляється, хоч світський варіант Дня закоханих прийшов на терени СНД саме з Заходу, у римо-католицькому календарі цього святого немає вже давно, а 14 лютого набожні європейці згадують святого Спиридона — більш відомого чудотворця.
«Валентина викреслили з римо-католицького календаря невипадково. Просто в ті часи було, як мінімум, троє Валентинів: двоє мучеників і один святий мученик. Встановити, хто є хто, дуже важко, до того ж житіє усіх цих святих є невивченим. На мою думку, саме тому, що Валентин був непопулярний на Заході, ці мощі й віддали в далекий і забутий усіма Самбір», — міркує отець Тарас.
Отже, світська та релігійна варіації Дня Валентина мають між собою небагато спільного. Та разом із тим, каже священик, церква не може самоусунутися. Доводиться сприймати туристичний інтерес до образа Валентина як шанс вийти в люди зі словом Божим.
«Церква пішла назустріч тим, хто почав стихійно святкувати День закоханих. Це певний ключ до людей, місіонерський жест, мета якого — скерувати ентузіазм прихожан у потрібне русло. Щось схоже церква зробила, коли прийшла на Івана Купала зі святом Іоанна Хрестителя», — говорить отець Тарас.
